Знову повернулися думки про розслідування. Чого він тут хизується перед Парижем, відволікаючись на маячню щодо свого сексуального життя? Він і так вже змарнував ніч, бігаючи у пошуках Ґаель, день у Бретані, а тепер ще одну ніч в обіймах своєї невістки.
Одним швидким рухом він увімкнув телефон, почекав поки з’явиться мережа, тоді набрав код розблокування. Нове очікування. Нарешті можна відкрити повідомлення.
Перше, о 21:30, звучало як іронічне попередження. Лоїк: «зателефонуй мені». На якусь блискавичну мить він вже було подумав, що брат про все дізнався. Але ні, немає підстав хвилюватися. Далі була звична плетениця есемесок: Морван, Фітуссі, Кріпо, Одрі… Його шукали цілу ніч. Нове вбивство, а капітана немає на борту: такого у будинку 36 ще не було.
Насамперед він набрав ельзасця, який відповів йому з повним ротом:
— Де ти був?
— Потім поясню. А ти де зараз?
— Борюся з мастурбацією.
Тон був життєрадісний.
— Прошу?
— Я в конторі, їм «Келлоґс». Ти знаєш, що ці пластівці винайшов доктор Келлоґ з метою зменшення потягу молоді до мастурбації?
Ерван зітхнув — досить марнувати час:
— Кріпо, я тебе прошу.
— Розтин триває. Рібуаз за головного.
— Він знайшов щось?
— Волосся у надчеревній ділянці жертви. Цього разу він знав, де шукати. До обіду будуть результати ДНК.
В перспективі четвертий небіжчик. Франція ще ніколи не бачила такої щільної серії убивств. І треба ж, щоб Старий був причетний…
— Патологоанатому вдалося отримати перші результати токсикології, — продовжив помічник.
— І?
— Кишківник дівчини містить залишки специфічного ціаніду, який отримують з коренеплодів маніоку.
— Вона від нього померла?
— Зовсім ні. На думку Рібуаза, від нього вона лише виблювала усі свої кишки: ефект миттєвий.
Батько розповідав про необхідність прочистити тіло перед ритуалом. Звідки новий убивця знав про ці деталі?
— Що ще?
— Криміналісти перевернули ту халупу догори дриґом, прочесали усе густим гребінцем, навіть сифони обстежили. Одрі і Фавіні перекопують квартал. Наразі усе, як на Ґран-Оґюстен: ні свідків, ні слідів. Наш тип просто тінь якась.
— А що до Перно?
— Теж нічого. Жодних абонементів, карток на його ім’я, жодних слідів професійної діяльності. Це вже не слідство, це кіно «Мисливці на привидів».
— Які в тебе думки?
— Після того, як він був терористом і парашутистом, складається таке враження, що Перно перейшов на «темний бік сили».
— Не розумію.
— Таємний агент.
Ерван не міг почути це слово і не здригнутися.
— Поміркуй, — наполіг Кріпо. — Хлопця незрозуміло чому достроково випускають у дві тисячі п’ятому. Наступного року він з’являється серед десантників у Гвіані. Далі його ніби офіційно не існує, окрім адреси, на яку він отримує пенсію інваліда війни. Я трохи покопався: поранення отримані у Гвіані не мали серйозних наслідків. Це замаскована винагорода. Фашик був «кротом», якому, окрім тієї пенсії, платили за виконані завдання.
Зрозуміло і новачку: хлопець працював на Морвана. Людина-цвях обрав його саме через це. Ще одне очко на користь припущення про помсту.
— Варто було б поговорити з твоїм батьком, — сказав Кріпо, наче читаючи його думки. — Можливо, він його знав…
— Я це зроблю.
— Після малої Сімоні це…
— Я ж кажу тобі, що зроблю це! — він закричав надто голосно. Знову пішов на кухню і зробив собі ще одну каву. — Хто на обшуку?
— Там Сардина з Одрі, втім, ти ж пам’ятаєш, в якому стані була квартира… Убивця перекинув усе догори дриґом. Або він шукав щось важливе для себе, або був знайомий із жертвою і замітав усі сліди зв’язку між ними.
Чорний терпкуватий напій, знову до дна.
— Він міг і пропустити якусь штуку.
— Малоймовірно, — видихнув Кріпо, — ми маємо справу з дуже кмітливою головою.
— Та невже? Це все?
— Ні. Левантен має до нас зазирнути о дев’ятій. Хоче щось показати стосовно Анн Сімоні.
— Що?
— Він не уточняв.
Ерван обернувся до французького вікна і відчинив одну стулку на балкон. Повітря було свіжим, а краєвид аж дух захоплював. У світлі народження нового дня картина проявлялася, як знімок у ванночці з хімічним проявником. Ще розмиті деталі, ледь помітно коливаючись у прозорих складках світанку, ставали дедалі виразнішими.
— Ти дивився посилання, які я тобі надіслав? — продовжив Кріпо.
— Які?