— Тут немає нічого дивного.
— Він планує заповісти Лоїку усі свої частки в «Колтано». А ви з сестрою розділите решту майна.
— Як ти можеш це знати?
— Я ж тобі кажу, моя адвокат любить копатися у брудній білизні. Деталей не знаю.
— Підозрюю, він прописав чітку умову, за якою тебе усунуто із заповіту.
— Якраз ні. Документи передбачають, що я теж усе успадкую, згідно з правилом спільно набутого у шлюбі майна.
— Ти бачила ці папери?
— Ще ні. Дивно, правда?
Він взявся за ручку броньованих дверей:
— Я поцікавлюся. Зателефоную тобі.
Тут було б добре вставити якийсь влучний дотеп, аби розвіяти серйозність їхнього прощання, але йому забракло натхнення. Софія обрала варіант без слів — поцілунок, так було набагато краще.
Морван повернувся на світанку з однією лише думкою: знову рушати в дорогу.
Серйозність становища потребувала зустрічей на високому рівні у Флоренції. О восьмій ранку, виснажений, розбитий, він прийшов до свого лігва і відразу став знову пакувати валізу. Помився, поголився, випив кави і намагався навести лад у своїх планах.
Задум з новими родовищами ще не встиг чітко окреслитися, як про нього вже дізналися. Він досі не розумів, як стався витік інформації. Жоден з місцевих співробітників не був у курсі. Жодна з інвестицій не могла його виказати. Самі дії цього видобувного бліцкригу розгорталися за сотні кілометрів від Лубумбаші, у відкритій місцевості. Блискавичне збагачення, перш ніж передати справи власній компанії і ввійти у звичайну фазу видобутку. Він міг таке.
В Африці все можливо.
Правда тепер доведеться рахуватися з Кабонґо і, врешті, це не так погано. Співучасть африканця відразу робила проведення операції на місці надійнішим. Вони за взаємною згодою доїтимуть державну частку і поділять здобич. Але виводило його з себе те, що він не розумів, чому початковий проект зазнав невдачі.
Лоїк підозрював геологів і помилився. Кло був мертвим, але ніщо у загибелі не викликало підозри. Що стосується двох інших, йому вдалося з ними зв’язатися у Кіншасі напередодні ввечері — жодних тривожних сигналів він не помітив. Витік інформації відбувся інакше.
Потрібно, щоб той трейдер, Серано, здав імена замовників. Тоді слід буде їхати розпитати їх про джерело інформації. Коли Морван дістане ім’я цього пацюка, він знатиме, як діяти.
Завібрував телефон: Ерван, нарешті.
— Я тобі дзвонив чорт зна скільки разів!
— Вибачай. Слідство забирає увесь мій час і…
— Я не через це тобі дзвонив. Треба, щоб ти допоміг своєму брату.
— Що?
— Сьогодні вранці він має піти до одного біржового оператора і поставити йому кілька запитань. Я хочу, аби ти пішов разом з ним.
— Ти думаєш, у мене інших справ немає?
— Це дуже важливо. Всередині «Колтано» стався витік інформації, і лише цей хлопець може…
— Та мені байдуже. Я вже і так змарнував цілу ніч на пошуки сестри, а тепер ще згубити увесь ранок на…
— Це забере в тебе годину. Лоїк поставить кілька запитань. Достатньо буде лише твоєї присутності, аби трохи налякати того маклера.
Ерван неприродно засміявся:
— Грізний тип, який просто мовчки сидить?
— Якщо ти цього не зробиш, усе може зле обернутися для Лоїка.
— Він причетний до того витоку?
— Ні, але наші африканські друзі підозрюють його у цьому. Допоможи йому. Ти мусиш.
— Що ти хочеш цим сказати?
Навіть на протилежному кінці дроту Морван помітив зміну тембру: в його сина було неспокійно на душі. Він пообіцяв собі дізнатися причину.
— Ти старший, — неквапливо відповів він. — Міцна ланка родини. Хочеш цього чи ні, але ти відповідальний за свого брата.
— Добре, я йому вранці зателефоную, — відступив Ерван.
— А як у тебе просувається слідство?
— Маємо нове вбивство.
— Що? Я не отримував жодних телексів!
— Ми ще не надсилали повідомлень.
— Ви самі його виявили?
— Дякуючи органічним решткам у тілі Анн Сімоні.
— Хто це?
— Такий собі Людовік Перно.
Морван стерпів удар. Його надійна людина. Той, хто ліквідував Жана-Філіппа Маро. Ось чому від нього не було звісток.
— Ти його знав? — продовжив Ерван.
— Якесь знайоме ім’я.
— Не клей дурня, тату. Хлопець був таємним агентом.
— Я мушу перевірити.
— Ти вже сорок років контролюєш усі таємні державні операції. Цей тип працював на тебе, так чи ні?
Для чого брехати? Краще обом зекономити час.
— Так.