— У тих контейнерах будуть цвяхи?
— Гадки не маю. Втім, варто було б перевірити. Або наш душогуб скуповується безпосередньо під час розвантаження, або через якогось європейського посередника. Вочевидь, такі залізяки мають свій ринок.
— Є імена?
— Гадаю, ви зможете завершити розпочате, — відповів він, підморгуючи.
— Якось дамо раду. Гарна робота. А скельця, уламки дзеркала?
— Нічого. Вони можуть бути звідки завгодно.
— Волокна?
— Пальма рафія. Вивчаємо їхнє походження.
— Залишки слини?
— Поки не виявили.
— А що з кров’ю?
Учасники групи незадоволено скривилися: яка ще історія з кров’ю? Ерван нічого такого при них не згадував.
— Ми перевірили близько сорока зразків, взятих практично з усіх ділянок тіла. Поки це все група Анн Сімоні.
— Продовжуй. Зробиш повний комплект з тілом Перно?
— Вже в процесі.
Ерван подумав про вантаж, який має прибути у порт Фос. Можна було уявити, що вбивця, або намагаючись якнайточніше імітувати свого кумира, або через якісь забобони прагне використовувати африканські цвяхи, але імовірність того, що вони є саме у сьогоднішній доставці і що вбивця прийде по нову порцію саме сьогодні…
Якою б нікчемною не була така можливість, нехтувати нею не можна.
— Кріпо, візьмеш мені квиток до Марселя?
— Хочеш сам злітати?
— Після обіду туди і повернуся вночі або завтра вранці.
Команда перезирнулася: від початку розслідування Ерванової ноги у будинку 36 практично не було.
— А вулиця де ля Вут? — спитав він Левантена.
— Жодних відбитків, окрім Перно. Жодних інших органічних слідів. Убивця був дуже обережним.
— Аналіз волосся, знайденого всередині тіла?
— Це біла жінка, блондинка, але у базі НАРГВ її немає. Генетики продовжують вивчати. ДНК може дати нам більше специфічних речей: хвороби, хромосомні особливості… Але навряд.
Ерван обернувся до Одрі:
— Опитування свідків, що маємо?
— Ніхто нічого не бачив і нічого не чув. Більшість сусідів Перно навіть не впізнали його на фотографії. Це була найнепомітніша людина на Землі.
— А у вас є фото?
— Цифрова реконструкція з мертвого тіла.
— Картотека?
— Номер соціального страхування і баста. Це, мабуть, свідчить, що після переходу до парашутистів усі дані про нього постирали.
— Ти зв'язувалася з ГУВБ?
— Вони як завжди відверті і охоче ідуть тобі назустріч. Ясна річ, його знають, але нічого казати не хочуть.
Навіщо говорити зі святими, якщо можна звернутися до самого Бога… Він пообіцяв собі, що витягне з батька все.
— Обшук почали?
— Зараз починаємо. Одна деталь: Анн Сімоні мешкала на рю д'Аврон, Перно на де ля Вут. Між цими адресами менше кілометра. Гадаєш, це про щось говорить?
— На кшталт «вбивця з 12-го округу»? Ні. Якщо і є якийсь інший мотив, окрім божевілля, то точно не такий. Район тут ні до чого, — він знову обернувся до Кріпо. — Аналіз телефонних дзвінків Анн?
— Маємо ще допитати одного чи двох хлопців. Але ніхто з них не схожий на злочинця. Принаймні аж так. Те саме з компом: нічого цікавого ні у мейлах, ні у соціальних мережах. Залишилася одна заблокована папка, ботани над цим працюють.
Ерван сподівався, що якогось загадкового листування а-ля Вісса ді Ґреко там не виявиться.
— Тонфа сказав вам, коли завершиться розтин?
— Апріорі до середини дня.
— Прослідкуй, щоб він обов'язково зробив токсикологію.
Кріпо кивнув на знак згоди і простягнув Ерванові конверт з крафтового паперу.
— Що це?
— Скульптури Іво Лартіґе.
Писар мав якийсь пунктик щодо цього художника. Він відкрив конверт, кинув оком і відразу зрозумів, чому помічник був таким наполегливим: Лартіґе робив з бронзи і заліза велетенські скульптури справжніх мінконді.
Перше фото зображало здоровенного чоловіка — два метри заввишки, — руки вздовж тіла, вкритий плащем. На плечах — суцвіття цвяхів, від вигляду яких аж нудило. Цілковито безвиразне залізне обличчя: великі очі, широкі ніздрі, пухкі губи.
Він проглянув решту знімків: кожна скульптура була реплікою, стилізованою і сучасною версією якоїсь статуетки з Нижнього Конго. Жінка-щит із тілом, прикрашеним ореолом цвяхів. Чоловік з ногами-прасками. Фігура у формі дикобраза із безліччю зубів. Ерван зауважив навіть чоловіка-квітку, який стирчить з-поміж погнутих автогеном пелюсток і дивним чином скидається на труп Перно у своєму помешканні.