Усе відбувалося у променях надпотужних прожекторів. Усе завивало, ревіло, крутилося, супроводжуючись брязкотом заліза, скреготом тросів, тріском і писком рацій. Присутності людини помітно не було: самі лише машини, які совалися у спалахах світла. Контейнери переміщалися з палуби на пірс, з пірса на місця складування. Навантажувачі сновигали туди-сюди, наче велетенські кельнери, які розносять страви на величезних тарілках. Металеві стрижні підіймального механізму стискали черговий ДФЕ, немов здоровенні щипці для цукру. Скидалося на будівництво міста з конструктора LEGO.
Спочатку Ерван спостерігав за цими операціями з цікавістю. Але тепер, оглушений гуркотом, втомившись від яскравих спалахів, занурився у вільний потік своїх думок. Людина-цвях, його демонічний ритуал, його жертви.
Вкотре він повертався до своєї подвійної гіпотези: з одного боку, вбивця мстився Морвану, з другого — намагався позбутися власних демонів, зокрема гомосексуальності та некрофілії.
Після деяких роздумів він додав до цієї картини ще один штрих: імпотенція. Зрештою, вбивця ґвалтував свої жертви булавою з шипами або якимсь схожим предметом — залізо замість плоті. Можливо, він інакше не впорався б. Але навіщо імітувати Людину-цвяха? Звідки взагалі знає про цю історію? Він обрав Морвана, бо той заарештував його кумира? Чи тому, що Морван відіграв якусь згубну роль у його долі?
Прожектор повернувся просто на Ервана і засліпив його. Він рефлекторно відвернувся і побачив поруч з рядом контейнерів свою видовжену тінь. Пролунав сигнал телефону. Софія, подумав (він усе ще чекав від неї активних знаків і, через власну гордість, не хотів першим виявляти ініціативу). Це був Кріпо.
— Ти там? Нічого не чути!
Ерван сховався між двох контейнерів.
— Тут, — відповів він, підвищуючи голос.
— Я виявив одну важливу штуку.
— Яку?
— Анн Сімоні контактувала з однією… специфічною спільнотою.
— Що за спільнота?
— Садо-мазо. Фетиш.
— Типу «no limit»?
— Надто рано ще так казати, але, згідно з моїм джерелом, вона брала участь у дуже особливих вечірках, де усі в чудернацьких костюмах, сеанси тортур і всяке таке.
Цей нездоровий смак пов’язував її, нехай віддалено, з адміралом ді Ґреко. Культ страждання, насолода від болю: старий офіцер і панкота, можливо, контактували, кожен зі свого боку, з новим Людиною-цвяхом.
— Як ти вийшов на цю інформацію?
— Аналіз телефонних дзвінків. Один з номерів, на який вона телефонувала понад місяць тому. Виявилося, що це крамничка різних фетишів у Ле-Аль. Я туди подзвонив. Продають комбінезони з латексу, костюми медсестер, нацистську форму.
— Вони її пам’ятають?
— Ні. Але я пригадав собі одну деталь. Коли Одрі і Сардина проводили в неї обшук, то знайшли дивні штуки: медичні маски, хірургічні халати, ремені, помаранчеві комбінезони…
— Одрі розповідала мені.
— За словами типа з тієї крамнички, це цілий окремий напрямок у світі фетиша. Схиблений на світі медицини та усьому помаранчевому.
— Чому саме помаранчевому?
— Це колір бетадину. А також медичних джгутів, ременів. Такий фетишизм може різнитися від захоплення шприцами та ін’єкціями до любові до інвазивних методів обстежень: палець в дупу, колоноскопія та багато іншого. До речі, вдома у неї також знайшли дивні інструменти типу ременів для фіксації кінцівок, хірургічні дзеркала, зонди, канюлі, хірургічні ложки…
Ерван замислився. Молода жінка душить себе джгутами, стримує сечу і робить удавані аборти: психологічний профіль говорить сам за себе і відсилає до дуже специфічного світу.
— Ці факти відповідають іншій знахідці, — продовжив лютняр. — Хлопці з відділу інформаційних технологій нарешті відкрили таємну папку на її компі. І виявили там тисячі фільмів, скажімо так, технічного змісту: промивання товстої кишки, дилатація уретри, анальне зондування… Краще я тобі не буду переказувати усі подробиці.
Жорсткі диски пам’яті, потаємні кутки психіки…
— Завтра, коли повернуся, візьмемося за Лартіґе. Він із цим неодмінно якось пов’язаний.
— Тішуся це чути.
— А тим часом шукай у цьому напрямі далі. Тих, хто вже потрапляв до нас раніше.
— Ти мене за практиканта якогось маєш чи що?
— Я тебе наберу, — різко завершив Ерван і поклав слухавку.