Їй потрібен був не психіатр, їй потрібен був екзорцист. Ґаель рефлекторно подивилася на годинник і згадала, що його відібрали, як і решту речей. Одяг, біжутерія, мобільний телефон — усе запломбували і сховали у металевій шафі її палати. Позбавлена своїх речей вона втратила орієнтацію. Вочевидь, був полудень, а в неї враження, що північ. Або шоста ранку. Зникло будь-яке відчуття часу і навіть болю. Спасибі хімії.
Чорна завіса спустилася на її свідомість. Знову спати: як щось любиш, то не шкодуй собі…
Він зателефонував Сержанту і наказав йому вартувати біля дверей Ґаель. Молодий флік нічого не розумів: йому треба захищати сестру шефа від… самої себе. Ерван не мав часу чекати на нього в лікарні Сент-Анн. Він добре уявляв, яку зустріч влаштує Сержанту Ґаель, коли прокинеться…
Площа Насьйон розкрилася перед ними в усій своїй печалі. Надто широка, надто порожня, ще й виходить на місця теж не дуже радісні: цвинтар Пер-Лашез, брудний квартал Бастилії, удавано мальовничий віадук Мистецтв на авеню Домесніль…
Кріпо вирішив їхати проспектом Кур де Венсен і далі на околицю Парижа — він забирав Ервана із Сент-Анн. Майстерня Лартіґе була розташована біля старої, усіма, навіть сусідніми мешканцями, забутої кільцевої залізниці, так званого «малого кільця».
Ерван мовчав. Три доби вже минуло відтоді, як виявили тіло Анн Сімоні, дві доби, як знайшли мертвого Людовіка Перно, а в нього і досі немає жодної серйозної зачіпки. Якийсь псевдовикрадач цвяхів у доках Марселя, волосся невідомої, скульптор, який замовляє собі іржаві залізяки з Конго — це і все.
Ниточки розслідування обривалися одна за одною, а тим часом над Парижем здіймалася хвиля паніки. ЗМІ вже на весь голос говорили про Вбивцю з цвяхами, множилися безглузді свідчення і мимовільні зізнання, посилювався тиск ієрархічної владної вертикалі. Протягом сьогоднішнього ранку Фітуссі вже дзвонив п’ять разів — і мав для цього причину: ніхто не розумів методів роботи Ервана. Він вічно кудись зникав, за чотири дні не затримав жодного підозрюваного і не допитав жодного свідка. Чим він у біса взагалі займався?
Ерван мусив пообіцяти, що з понеділка підсилить свою команду і залучить на допомогу жандармів з форт Росні, спеців-профільників. Треба було принаймні наробити шуму, продемонструвати видимість бурхливої діяльності. Придумати, що казати журналістам!
Коли він відірвався від своїх роздумів, Кріпо розвертався на перехресті бульвару Суль і авеню Куртелін. Вкотре вони опинилися у 12-му окрузі, за кілька метрів від вулиць де ля Вут і д’Аврон. Невже випадковість?
Ельзасець звернув праворуч на перпендикулярну вулицю.
— Ти проти руху поїхав, — зауважив Ерван.
— На війні, як на війні.
Новий поворот: вілла Бель-Ер розкинулася біля високого залізничного насипу з колією, яка впирається у глухий кут. Вимощена бруківкою дорога, якою вони їхали, виглядала, як з анімаційних фільмів Волта Діснея. Під насипом вишикувалися рядком невеличкі будиночки з садками на англійський лад. Жодного перехожого у полі зору не було.
Ерван вийшов з машини та роззирнувся навколо: заросла деревами і бур’янами стара залізнична колія утворювала дивовижний зелений острівець, начебто хтось зняв завісу над однією з таємниць Парижа. Суміш занедбаності і меланхолії, яка нагадувала водночас романи Анрі-П’єра Роше та японські сади. З іншого боку колії виднілися будинки, які стояли спиною, геть розмальовані всілякими графіті.
Майстерня Лартіґе була в глибині. Тутешня атмосфера спокою подіяла на Ервана позитивно: він приборкав своє нетерпіння і вирішив здійснити цей візит невимушено, без нервів. Будинок № 19 був колишньою будівлею вокзалу — високий, без окремих поверхів, тут колись мандрівники чекали на потяг.
Він помітив пластикові контейнери та закликав Кріпо до виконання своїх обов’язків:
— Смітники.
Вони перекинули баки і приступили до звиклого огляду їхнього вмісту. Лартіґе харчувався самими йогуртами і чилійською лободою. А також зловживав різноманітними засобами сексуального призначення: попперси, віагра, сіаліс, екстракт женьшеню і алкалоїдні препарати для розширення судин.
— Тут люблять повеселитися, — хмикнув Кріпо.
В іншому баку вони знайшли фрагменти металу, який ще мав запах вогню, як тіло після сексу, залишки хімічних речовин (мабуть, клею), клапті еластомеру (для відливання форм)…
— Ви щось шукаєте?