— То вони грали перед нами комедію? Але навіщо?
— Аби маніпулювати мною і Лоїком. Аби влаштувати наше знайомство і з’єднати шлюбом.
Це вже не було параноєю: напруга Софії зійшла.
— Але який сенс?
— Об’єднати свої частки в Африці після смерті.
З цигаркою в зубах, вона відкрила конверт і простягнула йому стос надрукованих аркушів. Гнів додавав їй молодості і підкреслював її вроду.
— Тут є все. За словами мого детектива, ні твій батько, ні мій ніколи б не змогли отримати більше акцій всередині «Колтано». Це мовчазний контракт з африканськими генералами. Про те, щоб в одного або другого було понад 33 %, і мови не могло бути.
— Чому?
— Тому що це міноритарний блокувальний пакет, завдяки якому вони б стали справжніми хазяями. Можеш сказати «ні», отже, апріорі вирішуєш усе.
— Однаково не розумію їхнього зацікавлення у вашому союзі.
— Ми побралися на умовах, що усе нажите разом є спільною власністю. Коли старі помруть, їхні частки потрапляють до спільного кошика, і тоді ми з Лоїком стаємо власниками понад 33 % акцій «Колтано». І, відповідно, спільно керуємо блокувальним пакетом. Конголезці нічого не зможуть з цим вдіяти: «Колтано» — французька фірма.
— Але, якщо вони будуть мертві, — зауважив Ерван, який ставав дедалі стривоженішим, — де перемога?
— Вони об’єднають свої королівства, побравши дітей. І через нас врешті захоплять владу.
— Але ж ви не самі успадкуєте акції «Колтано». Є твої сестри. Я і Ґаель.
З виглядом якоїсь переможної розлюченості, вона вийняла з конверта ще один документ:
— Витяг із заповіту твого батька. Я вже тобі казала про це: він заповів усі свої частки «Колтано» Лоїку.
Ерван рефлекторно відвів погляд, наче йшлося про табу, про якийсь сакральний текст, який йому заборонено читати. У тому, щоб зазирнути у потойбічні плани батька по своїй смерті, було щось огидне. Проте детектив Софії справив на нього неабияке враження: роздобути такий документ однаково, що дістати коди ядерного арсеналу Франції.
— Я маю заповіт і свого батька. План той самий. Повір мені: вони дуже ретельно все продумали.
Ерван зробив над собою зусилля, щоб прочитати. Це був чіткий доказ махінації двох сватів. Тепер він розумів безпідставну розлюченість Морвана з приводу розірвання шлюбу Лоїка і Софії. Це розлучення руйнувало усі його задуми.
— Але ж тоді не було жодної певності, що ви одружитесь, — спробував він якось аргументувати для годиться.
— Про що ти говориш? Варто було лиш нас познайомити. Лоїк був напівбогом, я теж була нівроку.
На тобі, жери.
— Ви могли підписати шлюбний контракт.
— І мій батько, і твій вимагали підписати угоду про роздільне володіння майном. А ми зараз же зробили навпаки. Проблема молодих і їхньої непокори у тому, що вони цілком передбачувані.
Ерван мовчки віддав їй документ.
— Це кровне поглинання, — підсумувала Софія. — Бажаючи дати мені все, він мене усього позбавив…
Її зачіска, зазвичай така рівненька, розкуйовдилася. Вона помітно зіпріла і цього разу пори її шкіри на обличчі розширилися.
— Мало не забула: найкраще наостанок!
Ерван опустив очі на фотографію, яку простягнула Софія. До нього посміхався якийсь сорокарічний чоловік з обличчям хижого звіра і густою шевелюрою: його батько, такий, яким він запам’ятав його у дитинстві. На колінах у нього сиділа маленька дівчинка з мудрим поглядом, яка, здавалося, втілювала у собі багатовікову історію італійської аристократії. Проте з цим довгим волоссям і злегка розкосими очима її цілком можна було прийняти за азіатку чи індіанку: Софія.
— Де ти її знайшла?
— У власній коробці з фотографіями. Мабуть, цей знімок потрапив туди випадково. Я завжди мала в себе доказ їхньої брехні! Твій батько знав мене від народження!
Ерван, зрештою, не був ані шокований, ані заскочений. На відміну від Софії, він давно знав тварину, яка його породила.
— Ти говорила з Лоїком?
— Ще ні. У всякому разі, після… після останнього вибрику твоєї сестри він постійно в астралі. Бубонить мантри, медитує і, напевне, до смерті обнюхався коксом.
— Що ти будеш робити?
— Те, що і збиралася: розлучатися. І впевнена у цьому, як ніколи!
Довго не думаючи, він взяв її за руку, яку вона начебто ненароком йому подала. Не найкращий момент бавитися у романтику, до того ж, пальці у них були крижані.
— Твоя сестра має рацію, — прошепотіла вона. — Їх потрібно зруйнувати. Їх потрібно знищити.