Чи є сенс рухатися? Виходу немає. Хтось сказав: «Коли вичерпано усі можливості, що залишається? Неможливе». Вона подумала про ключі в кишенях санітара, який лежав під ногами вбивці.
Без роздумів кинулася до чоловіка в капюшоні. Поки він зреагував, вона вже обмацувала кишені штанів небіжчика. Ключів не було. Той підніс руку, щоб вдарити. Ґаель ухилилася від удару, скочила вбік і поновила спробу.
Щось дзенькнуло на поясі: в’язка ключів під пальцями, але причеплена на телескопічному повідку.
Рука відірвала її від землі. Закривавлений ніж опускався на неї згори. Вона рвучко відскочила назад, від чого нападник втратив рівновагу. Впала на сідниці; ключі вислизнули з рук, але вбивця теж не втримав її. Викинула вперед ногу і влупила його в коліно — без відчутного результату.
Рука у рукавичці схопила її за волосся. Вона продовжила відбиватися і ще раз вдарила його, влучивши у пах — цілилася в яйця. Цього разу велетень відступив. Цього було достатньо, щоб підвестися і тікати.
Пастка нікуди не ділася, а заволодіти ключами їй не вдалося. Вона добігла до їдальні. Звичайна палата, де замість ліжок столи. Кинулася до вікна — без клямки, звісно.
Це був глухий кут, але, незважаючи на паніку, вона дещо помітила: ліворуч невеличкий ліфт для їжі з розсувними догори дверцятами. Ось він — щасливий пристрій, який допоміг стільком утікачам у кіно, вірний, на своєму посту. Одним рухом підняла дверцята і зрозуміла, що зможе туди втиснутися.
Коли вбивця з’явився на порозі і трохи затримався, знімаючи халат, вона вже залізла у відсік і простягнула руку, аби увімкнути механізм.
Останнім, що вона побачила, була чорна рука між стулками дверцят, які зачинялися. Коли платформа занурилася у темряву, в голові промайнула одна фраза, як дурнуватий жарт: Вечерю подано!
Мезонін над майстернею було відділено скляною перегородкою — ймовірно, колишній пост начальника вокзалу. Він служив кабіною діджеїв, де двоє ченців у грубих сутанах і навушниках міксували на пару. Простір, мабуть, було добре звукоізольовано — шаленство гучних звуків знизу тут було помітно приглушене. Ерван мав враження, що перебуває у кабіні бомбардувальника, з укриття спостерігаючи за руйнівною дією бомб, які скидали крізь люки.
Після параду жінки-цвяха, Лартіґе провів його до ліфта, щоб піднятися у цей сховок.
— То Людина-цвях є для вас об’єктом культу? — запитав Ерван.
— Надто сильне слово для цього. Скажімо, він став своєрідною легендою.
— А вас не бентежить те, що він убив дев’ятеро жінок? Я хочу сказати: дев’ять справжніх жінок у справжньому житті.
Каліка покотився на візку, щоб стати лицем до вікна, яке виходило на море білих черепів, лискучих капюшонів, вишитих золотом кашкетів. Паланкін поставили в кутку приміщення, наче священний вівтар.
— У мене складається враження, що ви не зрозуміли духу «no limit».
— Мушу сказати, що від певного моменту я вже і не намагаюся зрозуміти.
Каліка обернув голову і втупився поглядом в Ервана. Цієї ночі король був фараоном з чорними кругами навколо очей.
— Підійдіть і погляньте.
Флік послухався неохоче.
— Тут представлено усі напрямки: медичний, військовий, садо-мазо… У кожному з них йдеться про демонстрацію влади. Насправді ці люди шукають можливості повернутися у своє дитинство.
— Ніколи б не подумав.
— Я маю на увазі травматизм, який вони пережили у молоді роки. Ін’єкція лікаря чи сила закону, втілені у військовому однострої, домінування батька або страх кастрації…
Ерван зрозумів, що зараз доведеться вислухати курс психоаналізу.
— Світ фетишизму прагне звести рахунки з минулим. Ще раз пережити дитячі рани, але у шкірі дорослого, контролюючи свої емоції, переборюючи свій страх. За кожним костюмом ховається реванш. Ти сам тепер лікар, влада, загроза. А якщо вдаєш пацієнта, в’язня чи покоївку, то у цілковитій гармонії із самим собою. Ці вечірки є катарсисом.
Ерван замислився, який би він сам обрав костюм, якби надумав позбавитись страхів свого дитинства. З прикрістю усвідомив, що вже його носить: костюм фліка, костюм батька.
— А латекс?
— Латекс… — повторив Лартіґе, солодко зітхнувши. — Це підсилювач відчуттів. Невеличкий протяг і ви тремтите від холоду. Зробили кілька рухів і стікаєте потом. Ці танцюристи можуть наповнити кілька склянок своїм потом, як скидають комбінезони.
— Це огидно.
— Ні, це найвищий спосіб життя. Ви оголені і прикриті водночас. Ви перетворюєтесь на орган, обтягнений шкірою.