Попри те, що в Парижі судмедекспертам заборонено перебувати на місці злочину, Кріпо викликав Рібуаза.
Пацієнтів і персонал евакуювали до інших корпусів, де вони мали чекати на допит.
Залишилися самі трупи.
Два мертвих тіла, згідно з попереднім оглядом місця злочину: Жак Сержант і санітар на ім’я Філіпп Баттесті.
Одному і другому було менше тридцятки. Їх зарізали зазубленим лезом, як у мисливській або бойовій холодній зброї. Убивця в обох випадках наніс дуже точні поранення, перерізавши сонну артерію; тиску, який створює серце, було достатньо, щоб вони стекли кров’ю за лічені секунди. Від удару ножем жертви нерухомо завмирали — рідкісна річ: зазвичай, навіть при прямому пораненні у серце, людина пересувається на кілька метрів.
Страти, виконані технічно бездоганно.
Ерван слухав Рібуаза у дворику, навколо, наче світлові знаки пунктуації, блимали білі і сині вогні поліційних машин.
— Звіт щодо розтину тіла Перно матимеш в себе на столі завтра вранці.
— Дякую. Візьмешся за цих двох?
— Ні. Піду спати. Я вже три доби не спав з твоїми бісовими цвяхами. У мене таке враження, що я три дні обскубував кактуси. Коли вже ти нарешті покладеш край цьому божевіллю?
Рібуаз незабаром мав виходити на пенсію і говорив з ним, як з дитиною. Коли він зі своїм портфелем у руці трохи відійшов, Ерван обернувся до Кріпо:
— Де Ґаель?
— Її поклали у павільйон Пінель, сто метрів звідси.
— Де її знайшли?
— У кущах біля павільйону.
— Як вона почувається?
— Якщо зважати на те, що пережила, цілком непогано.
— Її вже допитали?
— Ні. Чекають на тебе.
— Як їй вдалося звідти втекти?
— Через невеличкий ліфт для їжі, як у кіно.
Жодної іронії тут не було: Кріпо б не насмілився. Ерван озирався на всі боки, шукаючи очима батька, побоюючись, що той зараз зненацька з’явиться у світлі поліційних мигалок.
— Мені потрібен повний комплект. Організуєш роботу разом з іншими?
— Уже зроблено.
— Квартал перекрили?
— Залучено усіх фліків з лівого берега.
— Хто проводив огляд місця злочину?
— Офіцер судової поліції з місцевого відділку на бульварі де л’Опіталь. Ремі Амарсон.
— Де він?
— Він усе передав нам, а сам пише звіт у своєму відділку.
— Хто замість нього?
— Якась жінка, вона сьогодні чергова. Зараз буде.
Ерван навіть не поцікавився її ім’ям — байдуже, хто це.
Він зробив Кріпо зрозумілий жест рукою: Писарю вкотре доведеться готувати усі необхідні папери.
— Іду до Ґаель.
Він рушив до павільйону, не додавши більше ні слова. У світлі проблисків мигалок лікарняне містечко скидалося на налякане глухе селище. Було видно дзвіницю, високу кам’яну будівлю, яка могла б зійти за мерію, будиночки з червоними черепичними дахами. У вікнах можна було побачити очманілі лиця: хворі, усі попрокидалися. Він подумав про них, як про дітей. Напад скоїли просто у них вдома. Всупереч поширеній думці, божевільні на загал дуже вразливі. На чолі списку ті, що зазнали агресії на вулиці.
Цієї ночі до них вдерся значно небезпечніший псих. Вовкулака, який прийшов убити його сестру — у цьому сумнівів немає, — знищив на своєму шляху усі перешкоди.
На порозі павільйону молоді фліки вказали Ервану, куди іти далі. Ґаель поселили на четвертому поверсі. Сходи. Уся будівля була наповнена приглушеним гомоном. Психи шушукалися між собою. Санітари вартували на входах і виходах. На їхньому обличчі відбивалися страх і розгубленість. Один їхній колега загинув, убитий божевіллям, якого тут ще не бачили. Це занадто! Сент-Анн ще довго згадуватиме цю безсонну нічку.
На четвертому поверсі черговий контрольно-пропускний пункт. Його провели до палати. Усі лампи на стелі світилися, і бліді стіни виблискували, немов дзеркало. Всюди панував важкий, агресивний, паскудний настрій. Ерван ще не думав про Жака Сержанта. Йому доведеться відповісти і за це: він поставив юного фліка біля дверей сестри без жодної на те законної підстави. Він завжди може заявити, що Ґаель потребувала захисту, зважаючи на результати аналізу волосся і нігтів, знайдених у тілі Перно, підробивши час отримання цих результатів. Хай там як, відповідальним за смерть двадцятисемирічного хлопця був він. Ерван уявив собі похорон, батьків, посмертне вшанування…
Він постукав у двері 322, відповіді не було, відчинив їх сам і побачив молодшу сестру, яка сидить на голому ліжку без простирадла і ковдри і курить. Зауважив, що на ногах у неї балетки, які, здавалося, ще більше підкреслювали її тендітність і вразливість. Він хотів міцно притиснути її до себе, але в Морванів так не робиться. Якщо навіть після спроби самогубства і нападу вбивці він не в стані виявити ніжність до своєї любої сестрички, що ж тоді взагалі може зворушити членів цього проклятого клану?