Залишався Ерван. Слушної нагоди дати йому добрячих чортів ще не було, але він почекає: убивця все ближче підбирався до їхньої родини, а той ще не спромігся ані схопити, ані навіть встановити його особу.
— То я можу на тебе розраховувати? — продовжив він, затримавшись біля робочого столу.
— Мушу попередити, — кинув Лоїк, піднімаючи руки, — ця затія не буде на сто відсотків безпрограшною! Матимемо збитки і, можливо, так станеться, що я не зможу повернути усі наші акції. До того ж, відкуповувати акції доведеться дуже обережно, аби не викликати повторних стрибків курсу. Якщо мій прогноз є точним, то на момент складання річного звіту ринкова вартість повернеться до свого нормального курсу. За руку не схопили — все чисто…
Морван нахилився над столом:
— Єдиний справжній ризик у цій справі — те, що чорні виявлять нові родовища. Відверни їхню увагу, нехай переймаються біржовими махінаціями і забудуть про ту місцевість. А головне, щоб вони не подумали, що їх хочуть надурити. Навіть як ми втратимо на цьому останню сорочку, не біда: відіб’ємо на копалинах.
Поки це говорив, водночас впорядковував у голові власні думки. Правду кажучи, він маневрував між порадами свого легкодухого сина, погрозами клану Кабіли і нападами вбивці з цвяхами.
Лоїк втупився просто в зіниці батькові. Очі у нього були такі сині, що в них, як і в небо, неможливо було довго вдивлятися без того, щоб не паморочилася голова. Морван тепер знав напевне: Софія з ним ще не говорила.
— Не будеш шкодувати.
— Зателефонуй мені, коли все розпродаси.
Лоїк взяв телефон:
— Хоч нині неділя, я зроблю кілька дзвінків.
О 8:30 Ерван раптово з’явився у будинку 36 і скликав свою групу. Він поспав лише дві години, прийняв душ, радше схожий на автомийку високого тиску «Kërcher», і вбрався у чистий одяг. На світанку він отримав перші медичні дані підозрюваних. Жоден з них не мав першої групи крові «мінус». Ще один слід, який ні до чого не привів. Зранку мали надіслати їхні медичні картки з усіма подробицями.
Він попросив Амарсона не квапитися з протоколом щодо Ірісуанґи — так чи інакше, лайно випливе з іншого боку — через адвоката нігерійського дипломата. Що стосується двох смертей цієї ночі, він вже наперед бачив, що насувається така буря, у яку йому доводилося потрапляти дуже рідко. Фітуссі телефонував уже шість разів, прокуратура шаленіла, засоби інформації от-от мали повідомити сенсаційну новину, але він сподівався, що вони не пов’яжуть її з попередніми вбивствами.
Однак Ерван таки уникнув найгіршого: свого батька. Йому вдалося обминути його у шпиталі, а потім він вимкнув телефон. Розмова сам-на-сам обіцяла бути гострою. Старий неодмінно дорікатиме йому за те, що не зробив усього необхідного для захисту своєї молодшої сестри і ганебно провалив розслідування.
Чекаючи на членів команди, Ерван сидів у своєму кабінеті і гортав звіт про розтин Людовіка Перно. Людина-цвях діяв у той самий спосіб, завдавав ідентичних катувань, демонстрував таку саму навіженість. Єдиною відмінністю була прецизійність, з якою він знімав з жертви шкіру. На думку Рібуаза, хірургічні знання підтвердилися: бідоласі Перно здерли шкіру за всіма правилами.
Він вкотре замислився над проблемою анального зґвалтування: гомосексуальний потяг у формі смертоносного інстинкту? Імпотенція? Щось пов’язане з мотивом помсти? Ерван не вірив, що це було наслідком анального зґвалтування у минулому чи чогось подібного, а у якусь сексуальну наругу за участі його батька і поготів… Він прибрав звіт до лотка з протоколами і рушив до зали для нарад. Дивно, але думки його були ясними, а насичене бурхливою енергією тіло мало не стріляло справжніми електричними розрядами.
Усі вже були там; у жалобі. Сардина був у стриманому чорному костюмі, Одрі зав’язала на своє пелехате волосся темну бандану, Тонфа як ніколи скидався на лондонського ката і Кріпо у пляшково-зеленому вельветовому піджаку поверх темної шкіряної безрукавки. Їхній вигляд був красномовнішим за будь-які слова: відповідальність за смерть юного Сержанта лежала на їхніх плечах. Ніхто не міг передбачити того нічного нападу — молоденький поліціянт мав лише пильнувати Ґаель з її суїцидальними поривами, але, оскільки він був слабкою ланкою, вони не повинні були залишати його самого і мусили краще застерегти.
Одна деталь додавала атмосфері ще більшої гіркоти: з криміналістичної лабораторії повернулися роботи Фарабо і лежали тепер купою в кутку, примітивні фігурки з пап’є-маше загрозливого вигляду, усі в запечатаних пакетах.