— Кохання з першого погляду? Між тобою і татом?
— Ми вже говорили про це. Наші… теперішні стосунки нічого не перекреслюють.
— Він сказав мені, що ваш зв’язок позначений жорстокістю…
— Не наш: зв’язок з Людиною-цвяхом. Жертви множилися. Від цього батько був… сам не свій.
Старий Морван теж наплів йому таку байку: «надання узгоджених свідчень», мовою судової поліції.
— А поза розслідуванням він був причетний до якихось махінацій?
— Твій батько розшукував убивцю і дбав про порядок у Лонтано. У жодні інші речі не вплутувався.
— Поки йому раптом не подарували марганцеві копальні.
— Це вже було значно пізніше, коли справу було завершено.
— Що тобі відомо про його розслідування?
— Нічого. Він ніколи про це не говорив. Нікому не довіряв.
— Навіть тобі?
— Особливо мені. Він був переконаний, що білі покривають убивцю через те, що той був одним із них, одним із експлуататорів-колоніалістів. Це виглядає безглуздим, але тоді він справді був затятим ліваком. Хотів звільнити Африку.
— У ході свого слідства він нічого незаконного не вчиняв?
— В Африці немає нічого незаконного, а в нього було право діяти так, як він вважав за потрібне. Лише одне було важливим: знайти вбивцю.
Ерван спробував її спровокувати:
— Чоловік, який тобі телефонував, жертва мого вбивці, він теж був убивцею.
Жодної реакції. Він подумки іронічно сказав собі, що в Меґґі та Людовіка Перно була одна точка дотику: любов до харчової плівки.
— Мабуть, той виконував якесь завдання за кілька днів до своєї смерті, — продовжив він. — І, я гадаю, діяв за наказом тата.
Вона не виглядала здивованою. І без подібних припущень знала, що її чоловік убивця. Сама була однією зі вцілілих.
— Завдання стосувалося одного типа, який працював над книжкою про Франсафрику, — наполегливо продовжував він.
— І твій батько наказав його… ліквідувати лише через це?
— Той міг викрити якусь татову таємницю.
— Ти здурів.
Вона промовила ці слова з нотками справжньої щирості, але то була удавана гра. Вона була в курсі замаскованої діяльності свого чоловіка. А тепер Ерван навіть почав думати, що вона брала у ній безпосередню участь.
11:30. Треба було вже йти. Він підвівся і рушив до виходу.
— Не розумію, навіщо ти ставиш мені ці питання, — сказала вона, ідучи за ним.
Він різко обернувся:
— Впродовж останніх десяти днів якийсь чоловік видає себе за Людину-цвяха. Є вже три жертви, п’ять, якщо враховувати вбитих у Сент-Анн. Більшість із них має якийсь зв’язок з татом. Вбивця хоче помститися за Тьєрі Фарабо, розумієш? — він схопив її за руки. — Ти точно впевнена, що не маєш чого мені розповісти? Щось таке, що б дозволило мені встановити його особу, запобігти новим убивствам?
— Ні, присягаюся…
І враз замовкла, нерухомо втупившись поглядом в далечінь. За секунду у неї знову з’явилася на обличчі маска покірної жертви, готової все стерпіти. Він з огидою відпустив її руки: повівся так само, як батько.
Спускаючись сходами, набрав Одрі і звелів їй за будь-яку ціну знайти щось, що вказувало б на причетність батька до справи Маро.
— На додачу до всього? — перепитала вона, натякаючи на завдання, пов’язані з Людиною-цвяхом.
— На додачу до всього. Чорт забирай, притисни його!
На порозі будинку він ще раз швидко перебрав у голові розмову з матір’ю і сказав собі, що мусить обов’язково дістати документи з того процесу над Фарабо. Це єдиний спосіб дізнатися про справу більше.
Через хвилину він уже був у машині.
— Як поговорили, все гаразд? — поцікавився Кріпо.
— Поїхали. Мене вже верне від марнування часу.
Він не був певен, що зробив правильний вибір у цих перегонах із часом.
Беручи до уваги очікування в аеропорту, контроль безпеки і сам переліт, даремно згаяв ще дві години. А на додачу до всього, ще й проспав усю дорогу в літаку. То був сон епілептика. Кошмари, конвульсії, раптові прокидання, а потім знову занурення у підсвідомість до наступного припадку. Так і рядочка не прочитав.
Остаточно прокинувся тільки тоді, коли шасі літака торкнулися посадкової смуги. Дощ скляними рядами поливав аеропорт. На них чекала його улюблена трійця у незмінних чорних дощовиках: Аршамбо, Верні і ле Ґен.
Ерван не пояснив їм, чому вони із заступником так швидко повернулися. Знову поїхали через усе місто, впхавшись у службове авто жандармерії. Ерван коротко підсумував ситуацію. Нові вбивства. Підозри щодо фетишистів. ДНК Фарабо на тілі Сімоні.