— Чому саме пуповину?
— У ній багато стовбурових клітин. Ідея в тому, щоб помістити її у рідкий азот, а потім вирощувати з неї клітини у разі проблем зі здоров’ям. Своєрідне страхування життя. А найсуттєвішою перевагою цих клітин є те, що вони безсмертні. Якщо зберігати при низькій температурі, вони ніколи не помруть. Їх навіть називають безсмертні клітинні лінії.
Почувши цю назву, Ерван зрозумів, що ключ до розгадки розслідування знайдено.
Сценарій. Чотири людини створили збочений культ колишнього серійного вбивці. Після його смерті вони зуміли роздобути його стовбурові клітини. Знайшли фахівця, що погодився їх зберігати і виростити кістковий мозок, який потім собі пересадили. Навіщо? Просто щоб перетворитися, у генетичному сенсі слова, на Людину-цвяха.
Якщо це так, тією четвіркою були Жан-Патрік ді Ґреко, Іво Лартіґе, Себастьян Редліх, Жозеф Ірісуанґа… Відучора у розслідуванні почало спливати слово «реінкарнація». І це видавалося дедалі переконливішим.
Однак Фарабо був надзвичайно могутнім нґанґою. Аби перейняти його могутність, кістковомозкових клітин було недостатньо, потрібно було ще приносити в жертву людські талісмани. Вони по черзі вбивали жертв, наслідуючи його манеру дій.
Такі були умови зловісної угоди.
Вибір жертв з оточення Ґреґуара Морвана, аби спрямувати на нього підозру і чинити психологічний тиск, спирався на таку саму логіку. Зрештою, через них таким чином свою помсту здійснював сам Фарабо.
Щоправда, один факт не вписувався у цю схему: якщо припустити, що ді Ґреко вбив Віссу Савірі, аби розпочати смертельну гру, навіщо було контактувати з Морваном? Щоб спровокувати? Той дзвінок, вочевидь, означав оголошення війни. Навіщо тоді було накладати на себе руки? Можливо, його раптом здолали докори сумління, або ж він зрозумів, що Ерван рано чи пізно до нього добереться? Чи пересадка викликала нестерпні болі або якісь жахливі побічні ефекти? Так чи інакше, слово «Лонтано» було пересторогою для батька: Фарабо повернувся.
Ерван відклав усе це до окремої комірки пам’яті і повернувся до практичних питань:
— Чи можливо взяти клітини в небіжчика?
— За умови, якщо здійснити усе впродовж кількох перших годин після смерті.
Ерван подивився на своїх компаньйонів, які втиснулися у крісла. Вони виглядали приголомшеними.
— Ви говорили про пересадку між близькими родичами. Якщо таких немає, це буде дуже ризиковано, так?
— У більшості випадків, до того ж, вона невдало закінчиться.
— У разі відторгнення чужих клітин, які видимі симптоми?
— Я не фахівець, але, гадаю, здебільшого шкірні захворювання.
— Чи виникають проблеми із суглобами?
— Ні. Ніколи про таке не чув.
— А від циклоспорину можна заробити захворювання кісток?
Клемант зробив незрозумілий жест, махнувши рукою. У синюватому світлі акваріума він був схожий на театрального актора у примарній модерністській постановці.
— Мені треба перевірити. Ви маєте на думці якусь конкретну патологію?
— Щось, що могло б прикути реципієнта до інвалідного візка або призвести до кульгавості.
— Я дізнаюся.
Гості підвелися, шурхочучи дощовиками.
— Сподіваюся, я вам допоміг, — додав патанатом.
— Ви не просто допомогли: ви розв’язали загадку мого розслідування. Ви мені вказали водночас на мотив, логіку серії вбивств і особи вбивць.
Жандарми перезирнулися: потяг рушив без них.
— Їх кілька? — ризикнув перепитати Верні.
— Вони намагаються бути одним.
Часу на дипломатію більше не було. Ерван вирішив штурмувати інститут Шарко як належить: два броньовані фургони, по два відділення жандармів у кожному. Щонайменше сорок людей, зібраних у рекордний строк як на неділю. О 16:00 батальйон був готовий виконати завдання.
Керувати маневрами доручив ле Ґену та Аршамбо: не випускати з території закладу хворих, медичний персонал, охоронців і родини, поки їх не допитають, і заблокувати всі входи та виходи. Перевагою ЗПП було те, що вони вже були замкнені.
Собі і Кріпо він залишив підозрюваного номер один — Жана-Луї Ляссе, головного психіатра, директора інституту. Собі у супровід вони взяли Верні, гаранта порядку і законності на теренах Бретані. Насправді ніхто не мав права на таке вторгнення, але демонстрація одностроїв викликала поблажливість.
Ляссе, далі вбраний, як студент з англійського коледжу, рішучим войовничим кроком вийшов їм назустріч, поки сили поліції оточували периметр закладу.