— Резюмовані? — здивувався Ерван, дивлячись на теки.
— Процес тривав багато тижнів. Усе заархівовано в Намюрі, не питай чому. Наш зв’язківець знайшов їх вчора. Якось ухитрився їх звідти забрати і особисто, на своїй машині, привіз сьогодні до будинку 36. Браво поліції!
Вони поскладали свої теки на єдиний у кімнаті стілець, збудувавши небезпечно похилену Пізанську вежу.
— Ми тут подумали, мабуть, тобі кортить щось почитати, — усміхнулася Одрі.
— Дякую. А де Кріпо?
— Підчищає хвости з рапортами. Незабаром призначать слідчого суддю. Нам варто доробити незавершені завдання.
Непростий виклик: впорядкувати усі імена, дати, місця відповідно до підозр, і при цьому жодного разу не згадати про прямі і непрямі докази.
— Кожен з нас обрав собі одного підозрюваного, — підтвердила Одрі, — і спробував припасувати йому вбивство, на яке той не мав алібі.
— Я взявся за ді Ґреко, — сказав Тонфа.
— Я за Лартіґе, — продовжила Одрі, — Ніко за Редліха, Кріпо за Ірісуанґу.
Нігерієць найбільше відповідав ельзасцеві — з точки зору процедури з цим завданням було найважче впоратись, зважаючи на дипломатичний імунітет і напружені стосунки з посольством Нігерії. Справжній виклик для Писаря.
Фліки більше не знали, що розповідати. Нічник, незастелене ліжко, залишки вистиглого пюре і смаженої риби: сьома вечора, а палата Ервана вже вказувала на тиху годину.
— Добре. Ми пішли, — обрубала Одрі. — Ти коли збираєшся звідси вийти?
— Завтра, сподіваюся.
Усі перезирнулися: ніхто в це не вірив, але й не хотів суперечити шефові на наступний день після його невдалої битви.
Через хвилину він знову був сам, повіки обважніли, думки затуманилися. Він простягнув руку і взяв одну з тек. Скрикнув від болю через її вагу, розтиснув пальці, і тека впала на землю. Сили підібрати її з підлоги не було.
Зрештою, чи справді була потреба ворушити минуле? Проблема у теперішньому. Надто багато нерозв’язаних питань: як познайомилися ті фанатики? Чому об’єдналися? Як пояснити те, що під час скоєння злочину вбивцю ніхто не побачив і не впізнав? Як людина на інвалідному візку і кривий на ногу змогли здійснити такі подвиги? Яким чином геть слабкий ді Ґреко зміг убити Віссу Савірі? А може, вони діяли не самотужки? Де ця кімната жахів, у якій робили ритуальні жертвоприношення? Що сталося з видаленими органами?
Були й інші питання без відповіді: який сенс у тих зґвалтуваннях, які свідчили про особисту, інтимну навіженість? Чому ді Ґреко наклав на себе руки, коли помста лише розпочиналася? Хто намагався його вбити у Фосі?
Чого саме хотіли ті виродки? І чи мали на меті знищити увесь клан Морванів?
Просто післяпологова депресія фліка. Він уже ненавидів звіти, які доведеться писати, і де усе зводитиметься до питання хронології, аналізів ДНК, свідчень сусідки, не кажучи вже про те, що ніякого суду не буде, підозрювані мертві.
В голові промайнула ще одна ідея. Він схопив телефон і надіслав есемес Одрі: «Не забудь про Маро». Батько йому врятував життя і на свій лад завершив нову справу Людини-цвяха. Однак Ерван однаково хотів його приперти до стіни — змусити розплатитися за все. Трохи повагавшись, з гірким присмаком у роті, він натиснув «надіслати».
Вже було збирався гасити світло, коли постукали в двері. Не встиг він відповісти, як вона стояла на порозі, спокійна і рішуча. Темні круги під очима, спітніла, виснажена: попсута версія Софії, але однаково вирізьблена з каррарського мармуру.
— А я вже не вірив, — сказав він, посміхаючись.
— Я не хотіла перетнутися з потворами.
— З ким?
— З рештою твоєї родини, мій янголе.
Він посміхнувся і сором’язливо натягнув ковдру на лікарняну сорочку.
23:00, авеню Матіньйон. Лоїк спав, йому снився невеличкий державний переворотик у Конго.
Подія, яка розлякає усіх власників акцій «Колтано» і дозволить йому відкупити свої активи за добру ціну. Трейдери і брокери, на чолі з Серано, телефонували підтвердити, що зміна позицій успішно відбулася. Ціна на акції падала, а портфель Морвана порожнів. Ще чекали новин від «Heemecht», але Старий за це не хвилювався — Монтефіорі не підведе.
Отже, він тепер мав чималу суму грошей, але у порівнянні з потенціалом копалень чи розумними ринковими цінами, цей кардинальний розпродаж радше скидався на фінансове самогубство. Підсумкове сальдо головної справи його життя.
Він ні про що не жалкував. Ясна річ, генерали звернуть увагу на це падіння і вимагатимуть пояснень. А він прикидатиметься невинною овечкою, посилаючись на мінливість ринку. Парадоксально, але у цьому разі, якою б тривожною не була ситуація, захищатися буде легше — ніхто не підозрюватиме, що він розорює сам себе.