Пішла взяти собі ще одну колу «Zéro». Вона була несправедлива: Морван-батько і Морван-син завжди були поруч й завжди готові допомогти — навіть коли вона їх не просила.
Щоб дістатися на кухню, їй треба було пройти через невеличку вітальню, об’єднану з передпокоєм, де влаштувався її вірний вартовий Карл. Він сидів у кріслі, зігнутий у дугу, занурившись у «Candy Crush» на своєму телефоні і, здавалося, змирився з реальністю: про відтворення тієї ночі з «Тілоохоронця», фільму з Кевіном Костнером і Вітні Хьюстон, не може бути і мови.
Вона взяла бляшанку і повернулася до своєї кімнати. Ковтнула крижаного напою, краєм ока спостерігаючи за колосом. Навіть ця його присутність викликала тривогу: якщо все завершено, чому він і досі тут?
Стала біля вікна і дивилася на спорожнілу вулицю. У сяйві ліхтарів їй здалося, що під стіною будинку зачаїлася чиясь тінь. Одним рухом відчинила вікно і перехилилася назовні. У цю ж мить дві руки потягли її назад і жбурнули на невеличку канапу.
— Здурів чи що? — знервовано зарепетувала вона.
Але пригадала, що Карл захищав її передусім від самої себе.
Він неквапливо зачинив вікно, не відповівши на її слова.
— Там якийсь чоловік на вулиці, здається, стежить за будинком.
Він подивився на неї скептичним поглядом.
— Присягаюся тобі! — закричала вона, підводячись. — Мені страшно. Після шпиталю мені здається, що за мною постійно стежать.
Карл поволі обернувся до неї: його рухи і дихання були пропорційними до маси м’язів, — а та була чималою.
— Не хочеш спуститися і подивитися?
— Неможливо. Я мушу бути біля вас.
Він вимовляв слова з таким звуком, наче це був гуркіт величезних валунів, які котяться схилом гори.
— А той тип внизу? Хіба це не твоя робота?
Карл захитав головою. Вона знала, що він отримує накази безпосередньо від її батька. Перевага: рішення приймаються миттєво. Незручність: він двічі подумає, перш ніж наважитися потурбувати спокій «патрона».
Нарешті, вагаючись, він неохоче поліз до кишені куртки і дістав телефон.
Коли задзвонив телефон, Морван вказав на кишеню піджака:
— Можна?
Син усе ще тримав його на мушці. Вони вже хвилин десять вели безладну розмову, медіатором у якій виступав пістолет дев’ятого калібру, який не знати звідки взявся.
Підтвердження найгіршого: Софія вже встигла поговорити з Лоїком, який із якоюсь стратегічною метою або ж просто через свою дивакуватість, досі приховував свій гнів. Пліч-о-пліч з батьком він спустив увесь портфель їхніх акцій, а тепер, потопаючи в отруйних міазмах кокаїну, які парували в його мозку, погрожував Морвана вбити.
Новий дзвінок.
Він не боявся, що Лоїк щось йому зробить. Як усі діти, яким ніколи нічого не бракувало, його син і мухи б не скривдив. Особливо зараз, коли по вуха загруз у буддистські заповіді. Між тим, аби вистрілити в людину, треба переступити певну межу, до якої Лоїкові було далеко і про яку він навіть не знав.
— То я можу відповісти чи ні?
Врешті-решт, Лоїк кивнув підборіддям на знак згоди.
Карл. Чоловік, якому він доручив Ґаель.
— Якась проблема?
— Ні. Зрештою… Вашій дочці здалося, що вона щось помітила.
— Що?
— Якогось чоловіка… який стежить за будинком… — він завагався. — Усе не дуже ясно…
— Де ти зараз?
— У її квартирі. Разом з нею.
Морван уявив собі цю сцену, мало не розсміявшись: Ґаель, налякана і розлючена водночас, напевне, стояла перед ним, схрестивши руки, втупившись холодним поглядом, а він, колишній вояка іноземного легіону, розривається між сліпучою білявкою і своїм грізним шефом.
— А внизу нікого немає з наших?
— Я сам. Ви ж самі сказали…
— Знаю. Ти щось бачив?
— З вікна нічого, і не хочу залишати її саму, щоб піти перевірити.
— А хто зараз вільний?
— Ортіз.
— Скажи йому, щоб під’їхав. Один з вас залишиться нагорі, другий нехай перевірить, що там на вулиці.
— Хочете поговорити з дочкою?
— Ні. Передзвони мені, коли підмога буде на місці.
Він поклав слухавку і подивився на нерухомого Лоїка.
У нього сіпалося обличчя, а повіки ледь помітно злипалися. Дивна суміш нервовості і сонливості.
— Якби ти хотів вистрілити, то вже давно б це зробив, правда?
— Замовкни. Я хочу зрозуміти.
— Що?
— Як ти можеш використовувати у своїх махінаціях власних дітей?
Морван наблизився. Палець Лоїка на гачку напружився. Старий зупинився: зі зброєю треба бути обережним.