Ервану і його команді не вдалося знайти місце, де він шматував Анн Сімоні. А також ні знарядь тортур, ні хоч якогось натяку на його взаємини з убитими. Яким чином він діставав нігті і волосся своїх жертв? І жодних слідів видалених органів. Кімната жахів таки мусила десь існувати, але де? Фліки також не змогли відшукати ЧШТК, яким користувався вбивця, проте виявили, що Кріпо мав усі необхідні дозволи і документи на управління човном.
Єдине викривальне ДНК знайшлося у скульптурках Фарабо, які були запломбовані і зберігалися у конференц-залі управління поліції на набережній Орфевр. Мабуть, Кріпо поклав всередину фігурок з пап’є-маше власні нігті і волосся, коли їх вже привезли до будинку 36 і поскладали у залі для нарад. Він хотів себе захистити? Чи виказати?
В Кріслера не було алібі на час скоєння убивств. Він міг убити Віссу Савірі: тоді ще не повернувся з відпустки. Він був у Парижі, коли загинула Анн Сімоні: зустріч з генеральною інспекцією справді відбулася, Ерван перевірив. З Перно теж не було проблем: Кріпо виконував свою роботу у слідстві, наче вільний електрон: телефонував, відповідав на дзвінки, надсилав і приймав інформацію, але ніхто докладно не знав, де саме він був. Ерван відтворив деякі деталі його робочого графіка. Заступник подався слідом за ним у Марсель і, вершина іронії, напевне придбав обидва квитки, собі та Ервану, одночасно. Він зробив собі приємність, надавши Левантену доступ до картотеки «поза підозрою», аби попередити Ервана, що наступною жертвою буде його сестра. Навмисне одягнув гротесковий костюм маркіза де Сада, щоб Ерван звелів йому їхати додому і, це взагалі супер, відповів на дзвінок Ервана тієї самої ночі у Сент-Анн, у комбінезоні, саме тоді, коли шукав, де сховалася Ґаель.
Залишалося головне питання: чи відомо було Кріслерові про існування членів четвірки? Безперечно. Чи знав він, що вони взяли собі фрагменти трупа Фарабо перед його кремацією? Теж не може бути сумнівів. Це було єдиним поясненням присутності ДНК першого Людини-цвяха на тілі Анн Сімоні: в той чи інший спосіб, Кріпо роздобув кров одного з фанатиків і залишав її на рештках своїх жертв. Хотів заплутати сліди? Наблизитись до первинного ритуалу? Втягнути їх у справу? Він забрав цю таємницю із собою в могилу…
Що стосується поховання, Ерван обрав місце на кладовищі Сен-Манде — перший-ліпший цвинтар, де були вільні до концесії місця. Як би це не виглядало дивно, але Кріслер залишив у спадок свою квартиру-студію йому — усе цілком законно: невідомо, щоб Кріпо мав якусь іншу родину. Цей жест добряче збентежив Ервана, який прийняв спадок, але доручив нотаріусу продати майно і віддати отримані гроші (після сплати послуг поховального бюро) у сиротинець Сент-Омера, в якому малий нґанґа, можливо, зазнав найменше лиха…
Ерван, в якого загалом вбивці не викликали жодної емпатії, стосовно Кріпо мав непевні відчуття — він знав його добре, вони провели тисячі годин разом, вважав його своїм другом. Йому було боляче через зраду, але заразом виправдовував його вчинки божевіллям, а головне — пом’якшувальними обставинами зруйнованого дитинства. Це жахливе минуле було єдиним справжнім мотивом Кріпо. Він добре давав собі раду впродовж усього дорослого життя, але зламався після смерті Фарабо. Тоді відчув себе самотнім, беззахисним у протистоянні з духами і демонами. Повинен був діяти, робити могутні талісмани для захисту від ворогів. Мусив помститися за свого Вчителя.
Але навіщо було розпочинати серію вбивств саме з Вісси Савірі, у Фіністері? Ерван не любив випадковостей у трактуванні вчинків, але іншого пояснення не було. Кріпо кружляв у пошуках жертви десь неподалік Керверека — чи радше Шарко — і випадково натрапив на Віссу, оголеного і знесиленого. Ідеальна здобич. Переправив його на Сірлінг і приніс у жертву, подбавши, щоб на місці злочину залишився перстень Морвана і, мабуть, інші викривальні докази. Цю кімнату тортур мали виявити з підписом Морвана. Але ракета знищила майже всі сліди і заразом прискорила події. Лютняр не міг знати, що тобрук будуть обстрілювати, але знав про взаємини між ді Ґреко і Морваном (в історії Лонтано не було прихованих від нього таємниць) — здогадувався, що адмірал покличе Старого на допомогу після смерті Савірі. Якщо пощастить, Патріарх в ім’я минулого скерує туди свого найкращого фліка — власного сина. А Ерван попросить Кріпо його супроводжувати…