— Якщо забажаєте, — запропонував він, аби знову змінити тему, — ми можемо порадити адвоката, який допоможе заладнати питання страховки і…
— Я сама адвокат, — перебила жінка. — Моя спеціалізація — справи, пов’язаними з нещасними випадками на виробництві, фахівець у комісії з примирення трудових суперечок департаменту Сарта.
На базу «Керверек» чекають серйозні проблеми — і на усе міністерство оборони разом з нею. Пані Савірі не подарує цього нікому. Та йому самому слід подбати про безпомилковість, діяти бездоганно.
— Ми вже подали скаргу на військове керівництво, — підтвердила вона. — Юридично армія несла відповідальність за нашого сина відтоді, як він перебував на базі. До того ж, особливу відповідальність, оскільки Вісса став солдатом лише минулого тижня.
— Ніхто не ухиляється від своєї відповідальності, мадам. Це є причиною і моєї присутності. Ми хочемо добитися повної ясності стосовно цієї трагедії.
— У вас є діти? — перебив батько.
— Немає.
Інженер захитав головою, наче демонструючи, що у цьому разі Ерван аж ніяк не виправдовує очікувань, покладених на нього для виконання цього завдання.
— Він сподівався, що «служитиме Франції», — сумно посміхнувся батько, розглядаючи рибок.
— Яким був Вісса?
— Він був героєм, — пробурмотіла мати.
— Перепрошую?
— Нехай, припустімо… майбутнім героєм. У нього не було жодних фінансових амбіцій, ані навіть професійних. Він хотів проявити себе у плані хоробрості. Він читав книжки про Французький рух опору, про партизанські війни двадцятого століття. Він постійно запитував себе: а як би я повівся за таких обставин? Чи взяв би до рук зброю? Чи був би здатен на рішучі сміливі вчинки?
Ерван раптом відчув те співчуття, яке марно шукав у собі від самого початку. Він був добре знайомий з такими сумнівами, такими ж питаннями до себе. Крім того, що професія фліка вже дала йому відповіді: він неодноразово був під вогнем, ішов назустріч небезпеці.
— Подекуди, — мимоволі прокоментував він, — життя не вистачить. Я хочу сказати, буденного життя, яке складається зі сподівань і пошуків свого місця на землі. Для когось важливо бачити у своєму житті красу, справжність, героїзм.
Він відразу пожалкував про те, що промовив цю патетичну тираду. Аж ніяк не доречну у розмові з батьками, які щойно втратили сина через якусь дурну посвяту новачків.
Вони не зреагували. Подумки він зауважив: «Хлопчина, одержимий хоробрістю, не тікатиме від першого тухлого яйця на голові».
Ерван змінив курс:
— Чи були у нього друзі, наречена?
— Ні, — відповіла мати жалобним голосом. — Він хотів спершу визначитися зі своїм майбутнім.
— Навіть близького друга?
Ерван усвідомлював, що таке питання могло сприйматися двозначно, але було надто пізно, біда вже сталася. Пані Савірі нахилилася ближче. Зараз вона була схожа на видатних трагедійних актрис — тих, які втілювали на сцені і кіно давньогрецькі міфи. Марія Каллас. Ірені Паппа. Сильвія Монфор.
— Завершіть вашу думку.
— Немає жодної думки, мадам, я запевняю…
Він збрехав. Хоч-не-хоч, риси обличчя Вісси здавалися йому дещо жіночними, а відсутність човна біля острова чітко вказувала на те, що він був не один. Двоє чоловіків у бункері? Двоє коханців?
Пані Савірі нахилилася до нього майже впритул. Він відчував запах її волосся, як відчувають подих полум’я близько до вогнища.
— Забирайтеся, перш ніж я і на вас не подала скаргу, за дифамацію і психологічні напади, — засичала вона.
Він миттю розпрощався, вживаючи форми ввічливості, затинаючись і відступаючи, наче переляканий лакей.
Коли він повернувся до вестибюля, то виглядав блідим і виснаженим. Втома недоспаної ночі враз тягарем впала на його плечі. Він також був страшенно розлюченим на вояків і вагався між тим чи набити їм пику, чи завалитися спати, тут, де завгодно, і, згорнувшись калачиком, втекти від усього цього у сон. Коли побачив у вестибюлі трьох чорних воронів, перший варіант видався найдоречнішим, але він мусив задовольнитися лише тим, що уявив собі цю сцену подумки.
Ле Ґен тепер мав фотокамеру на плечі.
— На якого дідька вона вам?
Ракоподібне продекламувало, як на уроці:
— Розтини мають проводитися у присутності співробітника судової поліції і фахівця з кримінальної ідентифікації. Немає фахівця. Я сам фотографуватиму.
Ерван витяг з кишені телефон і задзвонив Кріпо:
— Давай сюди. Настав час приступити до охолодженого м’яса.