— Ближче до справи.
— Було помічено дивні рухи, пов’язані з «Колтано».
Морван був спантеличений. Якби на ринку були найменші хвилювання, Лоїк його б уже попередив про це.
— Це нормально, що смерть Нсеко викликає стрибки, — ризикнув сказати він.
— Рухи, про які я кажу, не є просто звичайними коливаннями. Вони мають ознаки узгоджених дій.
— Тобто?
— Поки немає конкретних прізвищ і кількості, але скидається на те, що хтось придбав значний пакет акцій.
— Ти хочеш сказати… ніби для поглинання?
— Цього ми і боїмося, так.
Він схопився за крісло і різко сів.
— Це безглуздя, — прошепотів.
Він втратив контроль. Він втратив те, що завжди було його сильним боком: пильність.
— Не зовсім безглуздя. Ціни пішли вгору. Позиції змінюються. Ти не гірше за мене знаєш, що ваша Ахіллесова п’ята — це розпорошений між багатьма контрольний пакет. Можливо, якась інша група захотіла контролювати видобуток колтану. Або інша країна. Загроза також може бути зсередини. Можливо, твої «негри», як ти їх називаєш, намагаються нас обкрутити.
Морван ковтнув слину. Можливо, Деплезен має рацію. Щось готувалося за його спиною, ще й там, де він ніколи не підозрював: на фондовій біржі.
— Ось що я хотів тобі повідомити, — сказав той вже твердішим тоном.
— Якщо «Колтано» перейде в інші руки, підприємство впаде. Звісно, з китайцями чи убивцями-людожерами ніхто зв’язуватися не буде.
— А де візьмете колтан?
— В Австралії, у Венесуелі.
— Це буде дорожче.
— Це буде здоровіше. Коли хочеш срати екологічно чисто — плати вищу ціну.
Морван важко підвівся:
— Я дізнаюсь, що до чого.
— Правильно. Повідом мене, як матимеш новини.
Морван вийшов, задкуючи. За дверима він враз покрився холодним потом. М’ясом в желе тепер був він.
Водій чекав його на розі авеню Марешаль-Ґалені. Він жестом показав йому, що хоче трохи пройтися, перейшов набережну і став над Сеною.
В усі скрутні часи Париж завжди був під боком. Єдина надійна опора, на яку він міг справді покластися. Оперся на парапет. Його частка у «Колтано» завжди була міноритарною: він володів лише 16 % акцій. Коли завгодно, генерали, які представляли у цій структурі Конголезьку державу, могли об’єднатися з іншими і виставити його за двері. Його, хто втілював іншу епоху, епоху Мобуту і його диктатури.
У найгіршому разі він може все продати і перечекати. Але його непокоїло інше. Його цікавило те, чи Нсеко не заговорив перед смертю. Інформація про нові родовища могла пояснити купівлі акцій. Якщо це не так, саме зростання курсу акцій ризикує викликати конфлікт. Почнуть цікавитися, чому «Колтано» став таким привабливим. Морвану тоді доведеться попрощатися зі своїми таємними планами.
Він схопив телефон і набрав номер Лоїка. Треба ж на комусь розрядити свої нерви.
На борту гелікоптера «Дофін SA 365N» (який усі, не знати чому, називали «Педро») Ерван сидів поруч із ле Геном, голова була набита різноманітними банальними виразами, міфами і дантівськими видіннями. Він уявляв, як з темряви ночі виринає «Шарль де Голль», плавуче місто, залите світлом ліхтарів, — щось схоже на футуристичне поселення одного з арабських еміратів, яке мерехтить усіма своїми вогнями.
Тим часом він підбивав підсумки розслідування. Результатів було небагато. Дебаркадер нічого нового не додав. Жодних свідків, жоден з човнів нікуди не зникав. Жандарми, які добре знали свою справу, перевірили рівень палива на «Зодіаках» військової школи і порівняли з журналом його витрат: усе сходилося. Жоден з ЧШТК в ніч з п’ятниці на суботу в море не виходив.
Особисті речі і пожитки Вісси нічого не говорили. Його друзі і викладачі з Ле-Мана теж нічого нового не повідомили. Копт був побожним, скромним, пари не мав. Жодних пороків, жодних прихованих нахилів. Усі зусилля він направив на вступний конкурс до школи морської авіації і блискуче з ним впорався. Це все. Єдиний вартий уваги факт: досвіду мореплавання у нього не було. Він би ніколи не зміг вночі дістатися Сірлінга на човні. На думку фахівців, для цього потрібно вміти йти за фарватером, читати морські карти, знати, де тут ховаються під водою рифи.
Усе знову зводилося до однієї і тієї ж самої версії: дике лінчування, паніка катів, переправлення тіла на острів… Але на якому човні?
Знайдені у кімнаті відбитки пальців було ідентифіковано — вони належали виключно першокурсникам. Сусід по кімнаті зізнався: у «Кервереку» він справді був королем трави. Результати органічних фрагментів ще не скинули, але Ерван дуже на них не сподівався.