Він зробив собі на замовлення алюмінієву соломинку з шліфованими краями, щоб не поранити носа, і ніколи з нею не розлучався. Вдихнув порошок і нічого не відчув. Сказав собі, що це барига винен: втулив надто розведений. Або ж навпаки: це він сам — фуфло, отупіле до такої ручки, що виробило собі імунітет проти будь-яких відчуттів.
Він встав і приступив до етапу номер два: огляд екранів і терміналів на робочому столі. Акції «Колтано» знову виросли. От гівно. Хтось десь купував і продавав ці чортові акції. Хто це? Він подумав про свого батька, який знову його матюкатиме, ніби це Лоїк грішний, а сам боїться конголезьких генералів. Для чого треба було вплутуватися у цей бордель?
Лоїк перейшов на сайт Reuters, де якраз було термінове повідомлення, пов’язане з «Колтано». Кілька рядків про недавнє призначення генерала Трезора Мумбанзи на посаду очільника компанії у Катанзі. Уродженець регіону, етнічний луба, Мумбанза, ясна річ, мав непросте минуле, але тут його портрет прилизали. Кар’єра, досвід, титули — усе звучало неправдивим. Насправді ще один кривавий генерал, а разом з тим шахрай, повністю підконтрольний Морвану з благословення Кабіли. Старий казав, що він обирав своїх директорів так, як де Голль своїх президентів Африки: «Надійні хлопці, які принаймні вміють читати і писати».
Лоїк перейшов на свою відкриту на американський лад кухню, щоб приступити до третього етапу: гватемальська кава, яку йому доставляли безпосередньо з Антигуа. Для приготування такої кави він використовував інструменти, гідні хірурга, а операційною залою йому служила спеціально обладнана кухня з мармуру і «нержавійки» виробництва «Boffi». Знову розчарування. Готовий нектар не мав ніякого смаку. У Лоїка склалося враження, що він під анестезією. Втім, кислотна відрижка свідчила про протилежне. Він подумав про виразку. І за аналогією — про Софію. Цілу ніч він крутився у ліжку, але не через «Колтано», а через цю італійку.
Людське життя — це алхімія навпаки: ми не свинець обертаємо на золото, а вперто перетворюємо золото на свинець. Як його історія кохання з Софією могла стати таким потоком ненависті?
Тепер печія. Він задер свою футболку і почав масувати живіт на рівні сонячного сплетіння. Пора обстежуватися. Рентген. Колоноскопія. Що завгодно, лиш би виявити причину і вилікувати її. Він вже уявляв собі якийсь пластир, який би відновив флору його кишківника. Ну і порошок, знову ж таки…
З другим горнятком кави у руці він всівся на канапі — зі шкіри і не знати якої пінистої штуки, витвору італійського дизайнера. Вдалині, між скульптурами Токійського палацу, підіймалося сонце разом зі своїм хмарним ескортом, схожим на величне військо із золотими щитами і вогняними списами. Лоїк пригадав собі античні епопеї, які він дивився, коли був малим, фільми 60-х років, які колекціонував його батько. У ті часи він мріяв стати хоробрим героєм…
Про розлучення не може бути і мови. Не тому, що він усе ще любить Софію — він її ненавидить скільки є сили, — а тому, що офіційне розлучення віддалить його від дітей. Софія легко доведе перед суддею, що у нього проблеми з наркотичною залежністю, і він зможе бачитися з Мілою і Лоренцо лише раз на тиждень. Можливо, їм навіть заборонять у суботу і неділю залишитися у нього ночувати…
Третя кава. Той, хто от вже років десять жив у світі грошей, де панує відчуття всемогутності, був у владі цієї сучки. В його очах це була обурлива несправедливість, яка йшла всупереч його блискучій кар’єрі.
Він потрапив у цей бізнес у середині 2000-х років.
Під опікою свого наставника, Джеймса Тюрне, власника впливового інвестиційного фонду, він починав як аналітик. Насамперед він на кілька місяців замкнувся вдома і перечитав усе, що йому потрапило до рук на цю тему. Свої перші аналізи він готував з обережністю, а потім представив кілька власних пропозицій, які виявилися доречними. У професійному середовищі на нього звернули увагу. Почали прислухатися до його інтуїції. Він приносив гроші.
Невдовзі його слово набуло авторитетності оракула.
Через два роки йому набридло роздавати поради, не отримуючи від цього доходів. Тюрне довірив йому розпоряджатися «пакетом» у 200 мільйонів доларів. Нарешті Лоїк міг прикласти свої руки до рушійної сили. Відтепер він щодня спостерігав, як гроші ростуть, обертаються, падають. Він почав орудувати захмарними сумами, відбиваючи собі в процесі винагороду у 20 %. Особиста подяка…
Він хотів більше: створити власний інвестиційний фонд. Тюрне виділив йому нову нішу в межах власної контори і порадив своїм найдавнішим клієнтам. Шляхетні динозаври доручили йому кілька мільярдів, щоб той зміг виростити собі ікла.