— Не роби дурниць, Ґорс, — попередив Ерван, підводячись.
Унікальний кат наблизився до нього впритул. Його очі виблискували у клубах пари, наче головки шпильок. Під шкірою чітко проступав кожен м’яз, кожна вена, кожна кісточка черепа.
— Я скажу тобі, що ми зараз зробимо: ми зведемо з тобою рахунки.
— Ти що? — блефував Ерван. — Пропонуєш мені дуель?
Ґорс посміхнувся. Інші втупилися на Ервана. Шрами на їхніх торсах, плечах, руках і ногах утворювали загрозливі графіті.
Пролунав якийсь стукіт. Вояки розступилися. Ерван помітив дві пари темних дерев’яних сабо з шкіряними зав’язками і залізними гострими носаками.
— Ти хотів дізнатися про одне з наших випробувань? — вигукнув Ґорс взуваючи свої. — Гаразд, зараз тобі покажемо.
Він ногою штовхнув іншу пару Ерванові. Солдати відступили: одна частина на правий бік, інша на лівий, дехто став на порозі залитих водою кабінок — театральних ложах.
Ерван знав про боротьбу гурен, якою бретонці займалися з давніх-давен, але ніколи не чув, щоб у цьому двобої застосовувалися удари в сабо. Вдосконалення, вигадане у К-76? Він взув ці штукенції — не менше кілограма кожна, — тоді оцінив поглядом свого суперника. В Ервана не було жодних шансів. Колись він займався кікбоксингом і французьким боксом, але покинув цю справу вже багато років…
Він ледве встиг відскочити, щоб ухилитися від першого удару ногою. Сабо Ґорса не зустрів жодного опору, окрім пари, і той за інерцією пролетів далі, впав на підлогу, видовищно розкинувши руки і ноги. Сцена була кумедною, але ніхто не засміявся.
Невдача суперника аж ніяк не додавала Ерванові впевненості. Він подумав, якщо такий досвідчений боєць падає після першого руху, йому краще взагалі не піднімати ногу.
Ґорс уже стояв на ногах з перекошеною від приниження міною. Ерван прийняв захисну позицію з баластом на обох ступнях. Той вдарив знову. Ерван відскочив назад, але пілот передбачив цей рух: він зупинився і вдарив лівою. Сабо просвистіло у кількох міліметрах від боку Ервана, якого схопили чи то за руку, чи за плече і виштовхали на центр рингу.
Кулак Ґорса зацідив в його ніс. З очей бризнули сльози, а губи залила кров. Ерван наосліп спробував махати у повітрі руками, але дістав новий удар у ребра, ще один просто в пах, а третій в живіт. Він склався удвоє, випльовуючи кров.
Він протер очі і помітив, що сабо летить точнісінько у ліве коліно. Відчуття було таке, що йому відрубали ногу. Він впав на коліна і враз біль розійшовся по всьому тілу. Крізь чорну завісу перед очима він зауважив розмах іншого сабо і в останню мить ухилився від удару. Та краще вже було б дозволити йому добити, щоб це закінчилося.
Удар в потилицю задовольнив його молитви. Дотик до плитки на підлозі миттю привів його до тями. Він побачив своє відображення у рожевій калюжі. Інтуїтивним рухом він перекотився на бік. Сабо Ґорса врізалося поруч. Тепер Ерван лежав на спині. Він інстинктивно підняв голову і одночасно з усієї сили заїхав правою ногою у напрямку суперника. Сталося диво: той втратив рівновагу, а солдати розступилися, щоб дати йому впасти. Ерван відчув навколо себе непорушне, мало не містичне, шанобливе ставлення до насильства.
Між двома затемненнями (Ерван на якісь мілісекунди втрачав свідомість) він повз до ворога. Замість того, щоб розпочати атаку, сів і спробував зняти одне із сабо. Неможливо. Кісточка на нозі так розпухла, що й не витягнеш з цих дерев’яних лещат.
Ґорс знову був на ногах. Запах крові витав у приміщенні, піднімаючись разом з парою. Стримуючи крик від болю, Ерван висмикнув ступню із залізної оболонки і запхав туди свою руку, як у рукавичку для баскської гри пелота. Суперник був уже над ним: флік що є духу зарядив рукою в його бік. Залізний носак врізався Ґорсові у стегно, той впав на коліно, щось при цьому пробурмотів, але Ерван не захотів почути.
Далі, перебуваючи у сидячому положенні, як немовля у манежику, флік поправив на руці свою зброю і заїхав знову. Сабо влучило солдатові в щелепу. Забризканий кров’ю Ґорс відлетів назад і вдарився потилицею об гострий кут душової кабіни.
Знову пробурмотів якесь слово. Його губи перетворилися на суцільну пухлину, але цього разу Ерван розчув, що військовий промовив «Дякую».
Ерван став навкарачки. З одним сабо на руці, а другим на нозі, він кинувся в атаку. Поки замахувався своєю дерев’яною колодою, Ґорс рвучко розігнув ноги і вальнув йому в груди. Було таке враження, що ребра встромилися у горло.
Навкруг нього солдати пошепки повторювали:
— Дякую… Дякую… Дякую…