— Послухай, мала, — тихенько по-хижацьки прогарчав він, — якщо ти готова зайти доволі далеко, можна буде дуже, дуже непогано заробити бабла.
У відповідь вона почала наспівувати пісеньку гурту «Shinedown»: «I`ll Follow You». Вона співала, щоб не чути власного голосу, щоб не усвідомлювати глибини свого падіння. Сутенер, навпаки, сприйняв це як додаткову іронію. Як щось цинічне і зовсім дистанційоване.
— Що скажеш на те, щоб почати завтра ввечері?
— Яка програма?
— Чула про «no limit»?
— Це так у вас заводять друзів?
Пораючись біля Ервана, як та мама-квочка, Аршамбо промивав йому рани, прихопивши усе необхідне у медпункті. Це він, дякуючи інтуїтивному відчуттю, шукав фліка по всій школі і зупинив вечірку в душових. Його несподівана поява викликала розгубленість у ворожих рядах і їхній відхід. Він нікого не затримав і навіть не ідентифікував жодного з винуватців, але врятував паризького поліціянта і це було, на його думку, найголовніше.
Складалося враження, що це він страждав замість Ервана. Щоразу, торкаючись країв рани ваткою, він прикушував губу, щоб не зойкнути. Ерван, зі свого боку, не міг ані кричати, ані щось прикушувати: нижня губа збільшилася втричі.
— Це вони убили його, — ледь розбірливо пробурчав він, розтягуючи звуки.
Аршамбо затримався на одному з розсічень. Ерван скривився. Офіцер зробив йому ін’єкцію знеболювального, але біль не вщухав. Він відчував, як кров, засихаючи, стягує шкіру на обличчі, наче після плавання у морській воді.
— Ми їх заарештуємо?
— У нас нічого немає. Лише припущення.
— Ваші припущення, як бачите, непогано кривавлять.
Той засміявся, як дитина. Ерван захитав головою. Він перебував в аморфному стані, але руки усе ще здригалися.
— Варто залишити їх на волі. Зрештою, вони мусять зробити якусь помилку.
— Вони скоріше приб’ють вас. Я добре знаю цих хлопців, такі не жартують.
Він перейшов до компресів. Ерван тішився невеличкому перепочинку, але в голові спалахували сцени насильства. Удари сабо. Закривавлена душова кабіна. Шрами на тілах… За звірствами відчувалася присутність Іншого — ді Ґреко. У книзі Йова Господь сказав до Сатани: «Звідки ти йдеш?», а демон йому відповів: «Я мандрував по землі та й перейшов її…».
Постукали у двері. Бранелек, Людина-на-милицях. Нарешті…
— Ну?
— Звичайний комп юнака, одержимого авіацією.
— Соціальні мережі?
— Вісса мав купу кєнтів у Ле-Мані і кілька приятелів з авіаклубу. Я прочитав деякі повідомлення. Нічого надзвичайного.
Аршамбо із зеленою марлею у руці, змоченою у лімфатичній рідині, прошепотів Ерванові на вухо:
— Не рухайтесь.
— Ви впали? — зіронізував айтішник.
— Коли приймав душ. Дівчина?
— Офіційно не мав.
— А як з порно?
— Розумне споживання. Без крайнощів.
— З якимсь нахилом?
Бранелек жартівливо відсалютував:
— Гетеро, мій генерале! Море спокійне, все в порядку!
Аршамбо накладав пов’язки.
— Не перестарайтесь, — попросив його Ерван.
Він заплющив очі — приклеювання пластиру до марлевої пов’язки викликало суперечливе відчуття. Приємне і похмуре, заспокійливе і тривожне. Аршамбо замотував рани на обличчі.
— Це все? — спитав він, звертаючись до Бранелека. — Ми стільки чекали на твої результати…
— Ні. Є ще одна дивна річ.
Ерван знову розплющив очі.
— Одну з папок мені так і не вдалося відкрити. Доступ хитро заблоковано. Я був впевнений, що здолаю його до сьогоднішнього вечора, але…
— Хочеш, щоб я викликав фахівців з Парижа? — провокував Ерван.
— Ні, та ви що? До ранку справлюся.
— Маєш ідеї, якою програмою заблоковано?
— Ще ні. Але щось важке. Можливо, якесь програмне забезпечення зі Сходу.
— Це розповсюджена техніка?
— Зовсім ні. Таке блокування переважно використовують збройні сили, таємні служби.
— Ось і все! — відкладаючи набік інструменти, сказав Аршамбо з виглядом хірурга, який завершив операцію з пересадки серця.
Ерван встав і підійшов до дзеркала у ванній кімнаті. Одна пов’язка на правій брові, ще одна на скроні і третя під вухом: він очікував гіршого. Ніс розпухнув. Губа розбита. Стосовно решти — криваві розсічення мають незабаром засохнути тоненькими кірками.
Бранелек постійно повторював «ускладнене кодування», «військова кібернетика». Ерван знову подумав про версію, яку давно відкинули, про мотив, пов’язаний з минулим, або якоюсь таємницею Вісси. Про щось, що не має нічого спільного ні з «посвятою», ні з культом насильства К-76.