Незграбними кроками він став за цим агрегатом, вперся ногами у корпус човна, вхопився за ручки з обох боків котушки і чекав на сигнал капітана.
Аршамбо постійно маневрував, тримаючи ніс наверх, щоб човен не набрав води. Двигуни ревіли, кректали і свистіли. Лопаті гвинта перегрібали під собою помийні води. Лейтенант підняв руку: ле Ґен підібрав Верні. Ерван почав крутити котушку, переборюючи власний біль.
Невдовзі він їх побачив: прив’язані один до одного жертви корабельної аварії були всього лиш за кілька метрів, зникаючи і знову з’являючись на поверхні води, граючись у схованки між гребенів хвиль. Ерван став крутити ручки швидше.
Нарешті вони з’явилися над бортом і вчепилися за поручні для транспортування — Омар горланив щось нерозбірливе. Кілька секунд нерішучого ступору, перш ніж Ерван зрозумів, що він далі крутить барабан і продовжує їх тягнути, втискаючи в борт. Відпустив ручки і кинувся до них.
Він відразу послизнувся, підвівся, затягнув Верні, той звалився на палубу. Ще одне зусилля, і ле Ґен теж перекотився на світлий бік життя. ЧШТК несамовито стрибав на хвилях, а море погрожувало проковтнути човен. Тим часом вони були живі-здорові і отримали кілька секунд своєрідного перепочинку. Лежали нерухомо, насолоджуючись перемогою, яка щойно перейшла на їхній бік.
Тоді гуркіт хвиль повернувся. Ерван відновив ясну свідомість. Верні кашляв, блював, бубнів молитви і подяки. Ле Ґен, у гідрокостюмі, намагався зняти з себе спорядження, стоячи на тросі, який звивався, як велетенський клубок ниток.
Ерван прийняв рішення. Навкарачки доповз до поста управління, підвівся на рівень стерна і закричав до Аршамбо:
— Вертаємось!
— Що?
— ВЕРТАЄМОСЬ!
Замість відповіді, пілот вказав пальцем:
— Надто пізно. Ми вже тут!
Флік обернувся і побачив величезний чорний борт. На тлі вихорів хмар і напнутої поверхні хвиль виділялася похмура площина без жодного вогника. Вигляд цього корабля посеред бурі був абсолютно дантівським. Темніший за навколишню темряву, потужніший за шторм, він виглядав незворушно, позбавлений всякого сум’яття — нерухомий, тоді коли море несамовито б’ється у його боки.
Ерван упав на спину і відскочив від надувного борту з розкинутими в боки руками — боксер, врятований ударом гонга. У цю мить з неймовірним скреготом у темряві відчинився портал, відкриваючи платформу з жовтими мітками по краях. Ерван подумав про величезні зябра, тріпотливий розлом в утробі морського чудовиська. Ця діра з двома масивними ланцюгами з обох боків була просто неймовірною: сюди могла спокійно заїхати вантажівка з цистерною або навіть цілі ескадрони. Простір всередині був залитий густим червоним світлом.
Аршамбо дав газу. Ле Ґен, увесь мокрий, горланив щось у рацію. Верні залишався прив’язаним до борту. Скрутившись на своєму сидінні, Ерван зачаровано спостерігав, як розжарене світло відбивається на поверхні води.
Здавалося, що платформа стала просто на хвилі, утворивши залізний причал. «Зодіак» підійшов ще ближче. Аршамбо прискорювався, пригальмовував, піднімався і опускався на хвилях, штурмом долаючи останні перешкоди, дрейфував назад, потім просувався зигзагами, поки не заповз на гребінь. Шлюпкові гаки натягнулися, кішки клацнули, кінці впали у червону воду.
Видовище заспокоювало — після смерті поверталося життя. В Ервана на очах виступили сльози.
Цієї ночі не рибалки загарпунили кита, а кит проковтнув човен зі сміливцями.
Коли вони ступили ногою на платформу, то не дуже скидалися на бойовий загін, який прибув допитувати підозрюваного. Мокрі, мов губки, просолені, як оселедці, на них було боляче дивитися. Верні — як потопельник. Ле Ґен і далі був у гідрокостюмі, розбухлому від води. В Аршамбо усе ще тремтіли руки від напружених маневрів за стерном. Ерван схилив голову, накриту капюшоном, як знак вірності богу моря.
Цього разу їх зустріли не лише маневрувальники. По периметру стояли десантники, палець на спусковому гачку. Трап перекинули просто у залізну пащу, залиту червоним світлом. Усі збігли всередину.
— Що ви тут робите? — гаркнув каптенармус.
— Ми прибули вислухати адмірала ді Ґреко, — кинув Верні таким самим тоном.
Через гуркіт хвиль потрібно було кричати, щоб почути один одного.
— У вас є судове доручення чи щось таке?
— Без потреби: ми уповноважені прокуратурою Бреста провести досудове розслідування смерті солдата Вісси Савірі. Ми маємо повноваження проводити усі необхідні дії та опитування усіх причетних осіб для встановлення істини.