— Сьогодні вранці буде оголошено про самогубство ді Ґреко. Його вчинок сприймуть як зізнання.
— Та що з тобою? Не приплітайте його, лишіть в спокої.
— Чому?
— Він не має до цього гівна жодного стосунку. Ді Ґреко сам мені зателефонував. Хотів чимшвидше провести розслідування і попросив мене відправити надійного фліка проконтролювати процес. Ви заплямуєте його пам’ять, поки справжній вбивця розгулює на свободі.
— А назва «Лонтано» тобі про щось говорить?
Цього разу мовчанка була глибокою, мов океанська западина. Не часто цього бувалого шпика можна було побачити таким заскоченим.
— Ти знаєш, що це означає, чи ні?
— Не по телефону.
— Дай мені хоч якийсь натяк.
— Ні. Я мушу поговорити з тобою віч-на-віч.
У тембрі його голосу відчувалися міць і спокій. Ерванові ніколи не досягти такої влади. Цим відрізняються справжні володарі від роботяг, таких як він.
— Повернемося до головного, — продовжив батько. — Ти маєш хоч мінімальне уявлення про те, хто убивця?
— Ні.
— Тоді вертайся до Парижа. Негайно. Кидай усе і вали, нехай самі далі панькаються.
— Це неможливо. Я почав розслідування і…
— Мовчи. Тут треба важливіші справи владнати.
— Які це?
Його батько вдихнув на повні груди і випалив:
— Зникла твоя сестра.
— Я думав, ти встановив за нею стеження.
— Саме так. Але мої хлопці її загубили.
— Коли?
— Вчора по обіді. Вона їх обвела. Я дуже хвилююся.
— Ти перевірив її мобільний?
— Я хочу, щоб ти взявся за це.
— Про це не може бути мови. Я мушу завершити свою роботу тут.
Він хотів було згадати про зловісну світанкову знахідку — руде волосся, чорні нігті безперечно вказували на ще одну жертву, — але через якусь незрозумілу причину стримався.
Морван, здається, замислився.
— Прес-конференція підкине хмизу у вогонь, — відповів він неквапливим врівноваженим тоном. — Військові з жандармами розгорнуть великі маневри. Фіністер візьмуть під найпильніший контроль. Повертайся до Парижа і займися Ґаель. Після цього приймеш рішення.
— А терміни для «умов очевидності» злочину?
— Коли ця історія отримає публічний розголос, прокуратура призначить суддю, ти про це знаєш не гірше за мене.
Його батько мав рацію. Після пресухи про ведення слідства самотужки з допомогою трьох мушкетерів вже не буде і мови. Політики, медіа, громадська думка — усі будуть тиснути. Розслідування обернеться на справу державної ваги.
— Пропоную угоду, — продовжив Морван. — Повертайся до Парижа, знайди сестру. Тоді, якщо убивцю ще не встановлять або виявлять новий труп, повернешся туди знову. Повір мені, день-два відступу піде тобі на користь.
Ерван став перед вікном і зрозумів, що погода зіпсувалася ще більше. Вартові спускали прапори, щільно зачиняли вікна, замикали двері. Штормовий прогноз справдився.
Раптом його охопила страшенна втома. Ця військова база, ці солдати, цей край… Його огорнула ностальгія за паризькими мостами, запахом асфальту, відпрацьованими газами автівок, злочинами звичного міського насильства.
— А Лоїк? — спитав він, наче шукаючи собі додаткову причину для повернення.
— Щойно вдалося його звільнити.
— Як?
— Нехай тебе це не обходить.
— Продовження буде?
— Ні, але біда вже сталася. Цей недоумок підписав згоду на розлучення. Софія вирвала у нього підпис, поки він був під вартою в поліції.
Ці розкосі очі. Її ластовиння. Волосся індіанки. Запрошення повечеряти разом…
— Але ж це, мабуть, добра новина, правда?
— Проблема нашої родини у тому, що ніхто ніколи нічого не розуміє.
— А ти не бійся пояснити.
— Повертайся. Поговоримо віч-на-віч. Ти хочеш прописатися у Бретані, чи як?
Ерван ще раз зважив усі «за» та «проти»: у Парижі він зможе розпитати Старого про Лонтано і, можливо, зрозуміє, яке місце на шахівниці займав ді Ґреко.
— Я буду по обіді, — нарешті сказав він. — Побачимось у твоєму кабінеті, і я відразу поїду назад.
— Спершу ти знайдеш свою сестру.
— Я знайду її ще до вечора. Починай необхідні дії, аналіз останніх телефонних дзвінків і все решта.
— Чекаю тебе на площі Бово після третьої. Хай там самі викручуються!
Батько поклав слухавку. Ерван не поворухнувся, гудки у вусі, перед очима розмите вікно, у яке періщить злива.
Старий.
Ґаель.
Лоїк.
Раптом йому захотілося подзвонити матері, щоб довершити цей сімейний портрет. Стаціонарний телефон вдома. Меґґі завжди лишала свій мобільний десь на дні торби або в шухляді. Як колишня хіпі вона підозріло ставилася до електронних пристроїв і до їхнього шкідливого опромінення.