Він дозволив собі зробити кількасекундну паузу. Верні робив нотатки, постійно думаючи про майбутню прес-конференцію. Ле Ґен малював по столі, виконуючи мовчазну роль поганого учня. Аршамбо схвильовано тупотів своїми величезними ногами, які, здавалося, жили окремо від решти тіла. За останні три доби ці хлопці постаріли на десять років. Бліді, як небіжчики, у світлі ламп зі стелі вони виглядали зловісно. Ерван знову взяв слово, щоб згадати про виявлення ймовірно жіночих нігтів і волосся у черевній порожнині Вісси на місці видалених органів. Нова сенсаційна інформація вразила їх: хлопці почали вовтузитися на своїх стільцях, ніби намагаючись прокинутися і втекти від страшного кошмару.
— Можна припустити, що існує ще одна жертва. Або убивця вже знає, кого вб’є найближчими днями.
Верні підняв руку:
— Мені треба розповідати про це журналістам?
Ерван посміхнувся:
— Усе залежить від того, який рівень паніки ви хочете викликати.
— Я серйозно.
— Я б вам цього не радив: що менше відомо медіа, то краще для нас.
— А ді Ґреко? — спитав ле Ґен.
Ерван перевів подих і змалював напівреальний, напівфантастичний портрет адмірала. Він описав його як стару авторитарну і хвору людину, усамітнену у своїй каюті. Такий собі злий гуру, відповідальний за псування умів у К-76.
Ле Ґен і Аршамбо обмінялися поглядами: хоч там як, але їм не подобалися такі слова про «Керверек» і його духовного лідера.
— Скажіть прямо, — знову спитав Верні, — ви вважаєте, що він убивця?
Ерван щойно мав розмову з Тьєрі Нево. Аналітик-криміналіст підтвердив, що залишки пороху на руці ді Ґреко свідчать про самогубство. Заразом попередній аналіз його комп’ютера виявив, що адмірал отримував дані розслідування, які Верні регулярно надсилав військовому командуванню (Ерван не знав про існування цих повідомлень і міг би добряче вилаяти жандарма за таке, але ситуація докорінно змінилася).
— Ці два факти, — продовжив флік, після того як виклав їх суть перед своєю аудиторією, — вказують на нього. Особливо, беручи до уваги те, що згідно з першими висновками огляду місця судмедекспертом, ді Ґреко помер близько першої години ночі. Саме тоді, коли він отримав повідомлення зі свідченнями Фразьє про причетність адмірала до злочину.
— Тож це самогубство може бути сприйняте як зізнання загнаної у глухий кут людини, — підсумував Ерван.
— Ви, здається, самі у це не вірите, — зауважив Аршамбо.
— Ні. Загалом, про усі зв’язки, які лиш можна собі уявити, між убивством Вісси, посвятою новачків і особою адмірала варто забути. Нові зразки доводять, що ми маємо справу з організованим убивцею, який продумав усе заздалегідь. Людина, яка має високий рівень інтелекту і нечувану фізичну силу. Хижак, який добре орієнтується на місцевості, володіє медичними знаннями і вміє залишатися непоміченим. Навіть якщо б ді Ґреко був ще живим, він не відповідав би такому опису.
Верні, з похмурим виглядом, вирішив зробитися адвокатом диявола:
— Хтось із курсантів?
— Це слід, який я не відкидаю, але не більше. На жаль, слідство так чи інакше відкотилося до нульової позначки. Вісса був оголений, виснажений, вразливий: він наштовхнувся на найстрашнішого з хижаків, якого можна собі уявити, і який, на мою думку, розпочав гру.
— Що ви маєте на увазі?
— Що вбивства лише починаються.
Його помічники знову засовалися на стільцях. Вони були у довгих чорних дощовиках, тих самих, що й під час їхньої першої зустрічі. Ерван із сумом подумав, що вони ні на йоту не просунулися відтоді, як вперше зустрілися у «Золотих булочках».
— Які ж тоді наші конкретні дії? — не втримався Аршамбо.
— Наступна вибухова хвиля — це прес-конференція. Тиск подвоїться. Прибудуть свіжі сили. Вам доведеться вводити в курс справи новоприбулих, писати усі можливі звіти, вилизувати матеріали для судді, якого от-от призначать. Усе це суттєво загальмує процес розслідування.
— Чому ви кажете «ви»? — спитав ле Ґен з підозрілим виглядом.
— Тому що я повертаюся до Парижа. Далі граєте самі. Забираєте справу під свій контроль і починаєте співпрацювати з магістратом.
Здавалося, що трійця оторопіла.
— Пацюки тікають з корабля, — різко висловився ле Ґен.