— Але не всі ж бачать думки! Ти не замислювався, чому не всі наділені цим даром? Є відчуття, інтуїція, телепатія — і це теж дари, але трохи інші, ніж бачення, — не погоджувався вогнекрил. — Цей дар дається не людьми, такого не навчишся, його потрібно виявити, він дуже рідкісний. Ти краще від мене знаєш, що ловці народжуються в різних родинах — і серед багатих, і серед бідних. Не знаєш чому? Насправді ти просто не хочеш визнавати, що багато з них позначають себе темрявою й ловлять темні думки. Як гадаєш, навіщо?
— Не знаю, — огризнувся Ештон. Він розумів, що вогнекрил, хоча це й прикро, має рацію. За чорні думки не придбаєш ані новинок-винаходів, що спрощують ловлю, ані їжі, бо навіть мапи їх не приймають. Такі думки збирають у ловців квадроси, щоби показати Правителеві настрої мешканців. Збирають так само, як і хороші, світлі думки.
— Ти мислиш вузько. А що станеться, коли ловці принесуть квадросам тільки чорні думки? — Вогнекрил ставив незручні запитання.
— Коли вони потраплять до Правителя, — підхопила його думку Арніка, — він вирішить, що бажання жити мирно зникає, що край не вартий його допомоги…
— Саме так, — схвально кивнув Арніці вогнекрил. — І тоді Правитель, маги й сама природа вже не допомагатимуть тому краю чи світові.
— І тоді думки людей ставатимуть щоразу сірішими, — здогадався Ештон.
— Так, коли квадросів наступного разу направлять перевірити чистоту думок людей, вони будуть темнішати, а може, навіть стануть геть чорними, — зітхнув вогнекрил.
— Тоді Правитель зрозуміє це по-своєму… — продовжила Арніка.
— Що буде з тим краєм і світом, який залишиться без підтримки Правителя? — запитав Ештон.
— Тоді людям, доведеним до відчаю, допоможе хтось інший, — сумно сказав вогнекрил.
— Чи приймуть вони допомогу від людини, завдяки якій у Правителя склалася неправильна думка? — не вгавала Арніка.
Вогнекрил із Ештоном промовчали.
«Так, — трохи поміркувавши, подумала дівчина. — Але лише за умови, що вони не знатимуть, що ця людина винна в їхніх бідах».
— А вони не знатимуть! — вигукнув Ештон. — Звідки їм знати?
— Квадроси непідкупні… — невпевнено мовила Арніка.
— Більшість кульок квадроси отримують від ловців, і лише невелику частку виловлюють самі, — розмірковував юнак. Згодом із суміші кульок утворюється кольорова гама настроїв. Якщо вони отримають від ловців лише сірі чи чорні кульки, це призведе до спотворення інформації. І, з мого досвіду, зараз не всі квадроси бачать думки. Раніше такого не траплялося: у квадроси брали лише тих, хто мав здатність бачити думки, а зараз цю систему порушено. Навіть ловців поменшало. Вони кудись зникають. Може, виїжджають? Багато моїх друзів із міста Світла та з Палацового міста вже подалися в край Плаїв… Ловців і справді менше, ніж кілька років тому. Відкритих, чесних, непідкупних, тих, із ким хочеться спілкуватися. Порядних, світлих… — Ештон затнувся. — А може, то мені лише здається?
— Вас винищують, подивіться ж нарешті правді в очі! — Вогнекрил підійшов до Ештона впритул. — Невже ваше ловецьке братство не може зібратися й протидіяти цьому? Ви мусите діяти, розумієш? Зараз більше ніхто не може змінити ситуацію. Тільки ви, ловці. Якщо ще встигнете щось зробити…
— Ловці не люблять натовпу ловців, бо там їм ловити нічого, — випалив Ештон одвічне жартівливе гасло ловців, намагаючись трохи зняти напругу розмови.
Вогнекрил відійшов, розуміючи, що зараз марно сподіватися на братство ловців чи квадросів. А він просто не міг, не мав права вказувати, що саме робити, бо це мусили вирішити ловці.
— Чому вогнекрили ворогують? — раптом запитав Ештон.
— Через те саме. І порядних укладачів угод убивають також через це. Ті, хто не хотів підпорядковуватися певним силам, утекли, а тих, хто не встиг, знищили або їхнє знищення заплановано й відбудеться рано чи пізно — залежить від їхньої ваги і значущості. Дехто ще опирається, хтось сумнівається, але є й ті, що вже здалися.
— Ти не відповів. Невже Правитель цього не бачить? Чому маги нічого не роблять, чому не доповідають? — Ештонові хотілося вірити, що всі негаразди, про які розповідав вогнекрил, — просто трагічний збіг.