— Я помщусь за тебе! — і помчав за нашим військовим вождем.
Тим часом жінки також помітили, що навахи намагаються видряпатися на будинки. Дехто з них підбіг до краю даху, вхопився за кінці товстих ворин і почав їх розгойдувати, а решта й далі кидала каміння. Але воїни внизу міцно тримали ворини. Двох жінок убили, інші злякалися й приєдналися до тих, котрі захищали прохід.
Уже майже всі тева, що працювали в полі, примчали до рідних мурів, але ворогів було значно більше. Навахи стріляли в нас із луків, метали списи, розмахували рушницями, немов кийками. Я пробився до Оговаси. Довкола нас товпились люди, було так тісно, що я не міг стріляти з лука. Раптом я об щось спіткнувся і, подивившись під ноги, побачив булаву, петля якої була затиснута в руці убитого воїна. Я кинув лук та стріли і підняв булаву.
Ми врізалися в найбільшу гущу ворогів. Я бачив тільки голови — голови навахів, які з усієї сили трощив булавою. Ми ледве просувалися вперед, але нарешті дісталися до ворин, що були приставлені до високого муру. Невдовзі ми заволоділи північною частиною проходу.
— Вперед! Лізьте по воринах на мур! — загукав Оговаса, кинувшись до найближчої з них.
Насітіма, я і кілька воїнів подалися за ним, та в цей момент Оговаса впав, проколотий списом. На його місце став Насітіма, але через якусь мить Бізонячий Горб, розмахнувшись рушницею, ніби кийком, сильно вдарив його.
Коли Насітіма впав, у мене потемніло в очах від ненависті і злості. Я повів воїнів в атаку і, пробиваючись вперед, закричав оточеному навахами Бізонячому Горбу:
— Ти вбивця мого батька тева, і я вб’ю тебе! І ви, вбивці мого брата, начувайтесь!
Бізонячий Горб, почувши мене, здригнувся і позадкував. Його воїни відтіснили мене, і я не зміг завдати йому удару. Та на допомогу наспіли тева. Ножами, списами, кийками вони прокладали мені шлях до вождя навахів. А я, розмахуючи булавою, кричав мовою навахів:
— Убивці мого брата і батька, я помщусь вам!
Навахи, почувши мене, не розуміли, чому один із тева звертається до них їхньою рідною мовою. Вони розступилися, а я стрибнув уперед і, ухилившись од удару, якого Бізонячий Горб цілив мені в голову, завдав йому смертельного удару. Навахи зовсім розгубилися і кинулися тікати. Вони голосно вигукували, що їхнього вождя вбито. Вони бігли полями на північ. Ми не переслідували їх, бо мусили прогнати ворогів, які проникли в пуебло. Коли небезпека минула, я підбіг до Насітіми. Він був живий — серце його ледь билося.
У пуебло всього було вбито п’ятеро навахів, решта, чоловік із двадцять, пострибали з північного муру, врятувалися втечею. Жінки розібрали завали і вибігли нам назустріч, одні відшукали своїх рідних, інші ридали, довідавшись про смерть чоловіка чи сина. Я стояв навколішки біля Насітіми. Келемана підбігла до мене і, впевнившись, що чоловік живий, запитала:
— Де Самотній Шпиль?
— Убитий! — відповів я, показуючи на труп.
Вона кинулась до нього, обхопила обома руками і заридала.
Чоромана принесла води. Ми промили Насітімі рану на голові, а коли він опритомнів, допомогли йому сісти. Воїни зносили мертвих і поранених у пуебло. Прийшли обидва касики й почали розпитувати нас про втрати. Раптом Касик Зими вигукнув:
— Де ж Огота?
Йому не відповіли, тоді він повторив своє запитання. Раптом Чоромана, що бідкалася коло батька, схопилася на ноги й сердито промовила:
— Я скажу тобі все, що про нього знаю. Він був із нами, жінками, край поля. Коли чоловіки помчали в пуебло, він одстав, підбіг до мене, схопив за руку і потяг за собою. Він хотів, щоб я втекла й заховалася десь разом із ним. Я подряпала йому обличчя, вкусила за руку. Він мене відпустив. Тоді я наздогнала Келеману і більше його не бачила. Огота боягуз! Напевно, він ховається десь у кущах.
Коли Чоромана змовкла, воїн, який очолював південний сторожовий загін, голосно сказав:
— Так, Огота там, у кущах! Але тепер він не ховається. Він помер.
— Помер! — закричала його мати.
— Але навахів там не було. Хто ж його вбив? — утрутилася його тітка.
— Я можу тільки підтвердити, що він помер як боягуз, — відповів воїн.
— Це ти його вбив! — зарепетувала мати Оготи. — Ти чи хтось інший із твого загону! Відповідай! Я вимагаю, щоб ти признався, хто його вбив! Убивця також помре!