Коли наші мисливці поспродували хутро і шкури, ми знялися з табору, переправилися через Велику річку й попрямували на південь. Третього дня надвечір ми розбили табір у долині Стріли. Долина була надто вузька, по краях її височіли скелі. Я чув, що тут водиться багато дичини, і, як виявилося, мисливці не перебільшували. На рівнині паслися стада бізонів і антилоп, у глибоких, порослих лісом ярах на кожному кроці траплялися олені, лосі, а на берегах струмків жили бобри; тут вони не будували загат, певно, знали, що під час повені жодна гребля не витримав.
У долині Стріли ми стали табором надовго. Ось чому вже наступного дня я вирушив на полювання, щоб привезти м’яса для нашої сім’ї і для сім’ї Червоних Крил. Супроводжували мене мама й бабуся. Ми піднімалися стежкою, що вела з глибокого яру на рівнину південніше від річки. Зійшовши схилом нагору, ми побачили великі стада бізонів. Вони рухалися назустріч нам, напевно, спускалися на водопій до річки.
Ми сховалися край яру, жінки позлазили з коней. Я віддав рушницю мамі й дістав лук та стріли. Піді мною був кінь Червоних Крил, і я сподівався на щасливе полювання.
Вітер дув мені в обличчя. Не встиг я виїхати на рівнину, як мій кінь почув запах бізонів, і я ледве втримав його. Невдовзі я побачив горби ватажків стада, потім їхні голови. Я попустив повід, і мій кінь навскач миттю досяг стада. Воно круто розвернулося й помчало назад. Вибравши велику самку, я підлетів до неї, натягнув тятиву, і стріла впилася їй у бік. Кров заструменіла в неї з ніздрів. Не зупиняючись, я під’їхав упритул до другої самки і вистрілив у спину. Вона важко гепнула на землю, а я, вибираючи ще більшу тварину, помітив попереду якусь білу пляму.
Як закалатало в мене серце! Невже мені пощастило побачити білого бізона? В цю мить стадо, обминаючи скелю, розділилося на два потоки, і я чітко розгледів бізона, білого з голови до ніг.
Мій кінь летів галопом, але я безжалісно поганяв його. Тварини розбігалися переді мною. Я настиг білого бізона. Побачивши мене, він помчав ще швидше. Мій кінь не відставав од нього, я вистрілив, але тільки легко його поранив. Він високо підстрибнув і припустив ще дужче. Ніколи ще я не бачив такого прудкого бізона! Він випередив стадо, я мчав за ним. Мені здалося, що він вибивається з сил від втрати крові.
Змилений кінь нісся щодуху, і відстань між мною та бізоном поступово скорочувалася. Нарешті я догнав його і вдруге вже не схибив. Стріла влучила йому в серце, і він упав на землю. Я зіскочив з коня й підбіг до нього. Не вірилося, що на мою долю випало таке щастя. Невже я справді вбив білого бізона — священну тварину, обрану Сонцем?
Мама й бабуся, що слідкували за погонею, під’їхали до мене. Бабуся голосно вигукувала моє ім’я.
— Цього білого бізона ти повинен принести в жертву Сонцю! — сказала вона.
Але здирати шкуру зі священної тварини міг тільки жрець Сонця. Моя мама помчала назад, у табір, по старого Червоні Крила.
Ми пішли до забитих мною самиць, і наші руки тремтіли від хвилювання, коли ми білували туші й краяли м’ясо. Потім ми повернулися до білого бізона, і бабуся призналася, що за все своє довге життя вона бачила тільки чотирьох священних тварин. Проте я розізлився на неї: вона хотіла, щоб ми з білою шкурою подалися на північ, до племені кайна, коли настане місяць Стиглих Ягід і кайна будуватимуть вігвам на честь Сонця.
Було над полудень, коли на рівнині показалися вершники. Червоні Крила та інші жерці Сонця, а також Самотній Ходак і вожді кланів їхали попереду, за ними — чоловіки, жінки, діти. Жерці й вожді зупинилися біля туші білого бізона, а решта людей стали великим колом і, тішачись убитою твариною, прославляли мене.
Дружина Червоних Крил, та «що сидить поруч нього», привезла його Люльку Грому і в’язку хмизу. За кілька кроків від туші вона розвела багаття. Довкола нього з’юрмилися жерці Сонця, вожді, а Червоні Крила стояв біля мене. Він спалив на вогні жменю духмяної трави і обкурив себе димом, потім було проспівано чотири священні пісні і вийнято з покрову люльку. Високо піднявши її, старий звернувся з молитвою до Сонця, не забувши згадати про мене, того, хто вбив священну тварину.