— Порядок, — вдоволено мовила Інга і пішла шукати Іру. Час було братися за лікування Богеса.
Богеса було неважко знайти. Побачивши Інгу, він не втікав, а навпаки — пішов їй назустріч.
— Я знаю, що ти на мене сердита, але зрозумій мене…
— Що я маю зрозуміти? Що ти брехун?
— Я мусив так зробити, бо інакше Гуфі помстився б моїй сестрі.
— Якій сестрі? У тебе нема сестри, брехуне!
— Двоюрідній. Вона вчиться у четвертому класі.
— Ти що, помиритися зі мною хочеш?
— Ну, може б…
— Добре, — несподівано погодилася Інга. — Але за примирення треба випити. Біжи організуй.
— А що ти питимеш?
— Та хоч пиво.
— Мені пива не можна. Я краще лимонаду куплю чи соку.
— Тобі гроші дати? — в’їдливо поцікавилася дівчинка.
— Я зараз прийду, — Богес швидко зник, а з’явився лише за кілька секунд до дзвінка.
— На перерві забіжиш до нашого класу. Воду лишаєш у мене, ясно?
За урок Інга встигла спокійно всипати квітковий пилок у пляшку з водою і чекала перерви з почуттям виконаного обов’язку.
Богес і справді прийшов, хоч Інга й дивувалася, а потім згадала, чого Богес приходив уперше. Господи, та все ж дуже просто: стріла знову у неї, і Гуфі хоче її отримати назад, використовуючи будь-яку можливість.
Після першого ковтка Богес якось скис. Після другого — змінився на обличчі і, пославшись на погане самопочуття, утік з уроків.
— Ви що, мирилися? — запитала Іра, яка не наважувалася підійти до подружки у присутності Богеса.
— Ні, я його лікувала, — пояснила Інга.
— Ой, розкажу тобі одну хохму. Володьку Тишлюка з 8-В знаєш? Ні? Він у футбольній секції займається, а читає по складах. Інара Фархадівна на світовій покликала мого малого на урок до восьмикласників…
— Але ж твій Андрій у третьому класі! — здивувалася Інга. — Це він тобі розказував?
— Ага, — кивнула Іра, яку розпирало бажання поділитися з подружкою подробицями смішної історії. — Інара Фархадівна дала моєму Андрієві читати «Іліаду», а потім — Тишлюкові. Клас вилягав! Тоді Інара Фархадівна одного і другого просила ще й зміст прочитаного уривка переказати!
— І що Тишлюк?
— Ходить лихий. На Фархадівну злючий.
— Та хай йому грець, ще до твого малого причепиться.
— Не причепиться, — махнула рукою Іра. — Бо тоді визнає свій дебілізм, а так хоч на жарт перевести можна.
Пізно ввечері Інга вислизнула з хати, щоб узяти в майстра Хмарника ліки для Квазімодо і Пончика. Хмарний корабель погойдувався на хвилях нічного вітерцю неподалік над ставом, замаскований від сторонніх очей густим туманом.
— Доброї ночі, майстре Хмарнику, — привіталася Інга. — Мені потрібні ще ліки.
— А тих двох вилікували?
— Аякже.
— А що у нас там цього разу?
— Пиха і заздрість.
— Ага. А заздрість яка? Помірна чи істерична?
— Майже істерична, бо забрав мобільник у дитини мало не на очах у вчителів.
— Ось тобі пилок з опунції. Знімає болячку майже одразу. А від пихи у мене є пилок троянди. — Хмарник дав Інзі ще два мішечки з вишитими на них квітами.
Дівчинка повернула майстрові порожні мішечки.
— Ти їх не викинула? — здивувався Хмарник. — От молодчина! Дякую.
— Це я вам дякую, — сказала Інга. — На добраніч!
Сивий туман погустішав, коли Хмарник насипав у люльку стружку з кореня лепехи. Час було повертатися додому.
Наступного ранку Інга несподівано зустрілася з Македонським. Той два дні до школи не з’являвся, а сьогодні прийшов сяючий, хоч і трохи змарнілий.
— Привіт, мала, — привітався, як і раніше. — Маю для тебе подарунок. Тільки у школі не відкривай, добре?
— А що це? — спитала Інга, беручи до рук маленьку коробочку.
— Побачиш.
— Добре, — кивнула дівчинка і заховала коробочку в портфель. — Як почуваєшся?
— Нормально, — мовив Сашко. — Ще побачимось.
Інзі страшенно кортіло відкрити коробочку, але вона вирішила дотримати слова і заразом потренувати силу волі. Та невдовзі вона забула про Сашків подарунок і разом з Ірою взялася за лікування решти учнів, заражених вірусами космічних болячок. Найлегше було знайти Квазімодо, бо він зазвичай стояв біля дверей 9-В і з нахабною міною на обличчі ображав дівчат.
— …Село! Село Задрипанці Тупорильського району Свиноградської області! Запам’ятали свою адресу? Чи ще раз повторити? І купіть собі журнал. Може класом складетеся на один номер, щоб не мали вигляду таких рогульок!