— Щось не дуже. Там завжди купа народу, крики, гамір…
— То вдень, а увечері там нікого нема!
— І ви вечорами з Ірою ходите купатися?
— Аякже! Торік навіть цілком офіційно відкривали купальний сезон. Ти собі й уявити не можеш, скільки ми всього за літо побачили!.. — Інга почала розповідати про ті дивовижі, свідками яких їм з Ірою довелося стати торік.
Сашко слухав уважно, час від часу усміхаючись і похитуючи головою, бо почуте і справді заслуговувало на увагу і повагу. Щоправда, для людини неуважної, що звикла до вражень рекламного характеру, всі оті дива, про які розповідала Інга, здалися б дурницями, не вартими уваги. Хто тих ставків не бачив? Але як часто людина забуває, що кожна мить у цьому світі неповторна, як неповторні візерунки морозу на склі, малюнок метеликових крилець, соловейкова пісня і хмарне мереживо. Мало кому спадає на думку, що весняне листя на добре знайомому дереві ніколи не займе у просторі того самого місця, що торік чи позаторік; що бджола, вилітаючи зі свого вулика, сьогодні не зможе повторити вчорашню траєкторію; що хвильки на воді, у яких відбивається сонячне світло, завтра теж будуть зовсім іншими. І людина має радіти щоденним змінам, бо в цій мінливості сенс усього життя.
— А я вам не заважатиму? — запитав Сашко, коли Інга замовкла.
— Думаю, що утрьох веселіше буде.
— Колись та й спробую, — пообіцяв хлопець. — От тільки не знаю, чим тобі віддячити за такий щедрий подарунок. А ви з Ірою не хочете постріляти з лука?
— Хочемо. А у тебе є лук? — здивувалася Інга.
— Є. Спортивний. Колись мама займалася. То ви прийдете?
— Обов’язково. Добре, мені пора додому. На добраніч.
— Ще колись забіжиш?
— Згодом хіба, а то зараз дуже роботи багато, — пообіцяла Інга і швиденько спустилася вниз.
Перебираючи у пам’яті нещодавні події, Інга дивувалася, чому в таку людину вселився Космотуменів агент. Для Гуфіної довбешки ті примари здавалися цілком виправданими і закономірними, інша річ — Сашко… Незрозуміло все це. Хоча кожна людина має право на поганий настрій і хандру.
Розділ 15
Снобачення
За п’ять до десятої Інга вже була в ліжку. Вона заплющила очі і поринула у розбурхане море своїх думок.
— Увага! Увага! Починаємо трансляцію!.. — почула раптом незнайомий голос. — Вітаємо вас усіх, дорогі наші сноглядачі.
Дівчинка розплющила очі і побачила, що лежить на ліжку, але кімната лише нагадує її власну. Проте вона анітрохи не здивувалася, і їй навіть сподобалося, що стіна раптом стала величезним екраном чудернацького телевізора. Ведуча посміхалася до Інги з екрана-стіни і ніби чекала, коли та нарешті слухатиме її уважно.
— Передаємо останні сновини, — мовила дикторка. — Миколка Кріль, якого всі його шкільні друзі і недруги знають за собачою кличкою Гуфі, взятий у полон Космотуменовим суперагентом, вчора звільниться від непроханого квартиранта за допомогою своїх ворогів і тому перебуває у дуже поганому настрої.
Майстер Хмарник передає свої вітання Інзі Осмоловській і радить зустрітися з Нічною Громовицею на конференції, яка відбудеться позавчора, присвяченій питанням використання грозової енергії з лікувальною метою.
Служба нагляду за плутаниками повідомляє про своє нове відкриття у казкології, зроблене випадково під час чергової незапланованої втечі групи плутаників з ідеопарку. За словами речника Департаменту Контролю Казкових Істот, виявлено принципову різницю між шапкою-невидимкою і плащем-невидимкою.
Новини погоди. Поблизу містечка, де зараз перебуває наша найактивніша сноглядачка Інга Осмоловська, формується потужний какоциклон. Очікується значне зниження рівня щастя, відносна страхонасиченість зросте до вісімдесяти відсотків.
— Перепрошую… — Інга спробувала щось сказати, але не змогла вимовити ні слова, проте сноведуча з розумінням кивнула і продовжила.
— На прохання нашої сноглядачки даємо роз’яснення. У нашій сностудії зараз перебуває відомий учений, доктор казкології, професор Астер Астероїс. Добраніч, професоре. Що ви можете сказати нашій сноглядачці?
— Добраніч, шановні сноглядачі. Дякую, дорога Гіпнеє, за запрошення. Зараз я спробую коротко змалювати загальну картину…
— Перепрошую, професоре, чи не могли б ви одразу перейти до суті справи? — попрохала сноведуча. — А то нашу трансляцію можуть будь-якої миті перервати.
— Я розумію, — прокашлявся вчений. — Наша сноглядачка знає про існування Департаментів Ароматів, що є структурними підрозділами Глобальної Служби Щастя. На жаль, на планеті є також і Глобальна Служба Нещастя. Працівники її спричиняють вибрики нашої емоційної погоди. Підвищення рівня страхонасиченості в емоційній атмосфері призводить до утворення какоциклонів, які водночас ослаблюють озоновий фронт. Якщо ж у якомусь місці живе людина, підконтрольна Космотуменовому суперагентові, ймовірність висадки ворожого десанту зростає у десятки разів, оскільки збирачі страхів активізують виробництво страхомін. За нашими розрахунками, ворожий десант із трьох осіб висадиться учора…