— Мені що, самій доведеться це робити? Але ж я навіть доторкнутися до них не можу!
— Для цього потрібні спеціальні рукавички. Зачекай трохи, я мушу знайти майстра. — Громовиця шугонула високо у хмари і не поверталася більше п’яти хвилин.
Інга вже почала було хвилюватися, але побачила, що Громовиця повертається, і не сама.
— Знайомся: сапер найвищого класу — майстер Елпідіфорос.
— Калі спера, — привітався сапер.
— Калі спера. То ви з Греції?! — здивувалася Інга, яка знала від батьків грецьке привітання.
— Я родом з маленького острівця у Середземному морі, — усміхнувся той. — Але зараз набагато важливіше знешкодити страхоміни біля твого дому. Поговорити можна й пізніше.
Інга кивнула Громовиці на прощання і полетіла за майстром Елпідіфоросом.
Збирачів страху уже не було біля Інжиної хати, лише Гуфі стояв на роздоріжжі, немов когось очікуючи.
— А чого це він і досі тут стовбичить? — спитала Інга у свого супутника. — Усі міни вже позакладали.
— Не знаю, — здвигнув плечима майстер. — Може, хоче подивитися, як ти на них підірвешся.
— Нема чого йому тут вештатися… Ану, марш додому спати!
— Він сам не піде, — похитав головою сапер. — Доведеться викликати патруль.
Майстер Елпідіфорос дістав зі своєї наплічної сумки пласку коробочку. Щось натиснув і сказав:
— Земля — патрульним Неба. У квадраті 37 дріб 49 готується детонація страхомін. Розмінуванню перешкоджає об’єкт К.
— Це ти, Елпідіфоросе? — пролунав з коробочки голос. — Знову працюєш? Зараз ми когось до тебе пришлемо.
— Не зволікайте, бо тут півсотні страхомін типу РС-10.
— Зараз будемо. Кінець зв’язку.
Патрульні й справді з’явилися миттєво. Інга у своїх окулярах чудово бачила три світлі постаті, що вийшли з дископодібного корабля і рушили до Гуфі. А хлопець вирішив, що краще для нього з патрульними не спілкуватися, тому дременув одразу.
— Дякую! — махнув рукою майстер Елпідіфорос патрульним, і ті зникли так само, як і з’явилися.
— Стривайте, я так і не зрозуміла, для чого ті міни, — спохопилася дівчинка, коли вони лишилися самі.
— То все через десантні кораблі з Космотуменовими суперагентами. Якщо вони підірвуться під тобою, то можна й померти від страху. Уявляєш, як твоїй родині після цього буде? А тоді прилетить десантний корабель і суперагенти вселяться у твоїх рідних. Я таке вже бачив. Тільки тобі боятися немає чого. Ми зараз усю цю погань знешкодимо.
Чесно кажучи, Інзі стало трохи не по собі. Але спокій досвідченого сапера розвіяв побоювання, звільнивши цікавість.
— А де беруться оті міни?
— Їх роблять у своїх цехах спеціальні майстри, а вибухівку приносять страхові агенти…
— То ті, котрі майно страхують? — здивувалася Інга.
— Ні, інші, але вони з тими вашими страховими агентами тісно співпрацюють. Ваші наганяють страху, щоб гроші заробити, а ота нечисть за ними йде і страхи підбирає, — пояснив майстер Елпідіфорос. — Але давай до роботи братися. Поговоримо, коли скінчимо. Я тобі подаватиму детонатори, а ти їх знешкоджуватимеш.
— Я?.. Як? — здивувалася Інга.
— Просто розкручуєш детонатор і все. Взагалі-то робота ця не вельми приємна, але що вдієш?
Майстер Елпідіфорос обережно підійшов до страхітливої купи під стіною дому й помалу викрутив детонатор зі страхоміни, що лежала на самому вершечку.
— Лови! — гукнув майстер саперної справи, кидаючи Інзі детонатор, схожий на ручку.
Дівчинка уважно придивилася до предмета у своїх руках і спробувала його розкрутити. Це виявилося доволі легкою справою, та коли дві частинки детонатора роз’єдналися, спалахнула жовта іскра. Від несподіванки Інга скрикнула, бо її душу раптом охопив страх висоти. Він був таким виразним, що перехопило подих, але, на щастя, неприємне відчуття швидко минуло.
— Оце і є найнеприємніша частина кожного розмінування, — сказав майстер Елпідіфорос. — Я вже до цього давно звик, а от новачки завжди так реагують.
— Ви б хоч попередили про іскру, — ображено мовила Інга.
— Пробач, просто я звик з помічником працювати. До того ж сьогодні роботи забагато мав. Оце щойно наша бригада повернулася з Тихого океану. Там вулкан прокинувся, то страхових агентів налетіла сила-силенна… Лови ще, — сказав майстер Елпідіфорос, кидаючи ще один детонатор. — І запам’ятай, що страх, який ти пережила при знешкодженні міни, більше з такою силою не повториться.
— Це добре, — втішилася Інга і розкрутила другий детонатор.
Іскра цього разу була оранжевою і спровокувала секундний страх замкнутих приміщень. Потім були іскри усіх збагненних і незбагненних кольорів: від чорного до фіолетового. Страхи теж були найрізноманітніші: від страху води до жаху перед нескінченністю.