— А ти й літала.
— Ага, а гепнувся вниз хто? Скажеш, не я?
— Впала, бо злякалася. Спробуємо ще раз, але я тебе за руки триматиму. Згода? — запропонувала Інга.
— Можна спробувати, — Іра ще вагалася. — А ти мене не впустиш?
— А хто тобі самій триматися заважає?
— Добре, але давай спочатку ракету підпалимо.
Іра ще хвилину пововтузилася зі своїм феєрверком, нарешті він зашипів і почав іскрити. Інга вдихнула яблуневі пахощі і подружці дала понюхати — і вони шугонули в небо разом із феєрверком.
Іскристий метеор феєрверка летів у височінь, щоб розсипатися тисячами вогняних голочок. Іра зачудовано спостерігала за вогняним дивом, при цьому міцно тримаючись за Інгу обома руками.
— Клас, — тихо мовила Іра, коли феєрверк востаннє спалахнув і згас, а дівчата повільно почали спускатися вниз. — Оце так відкриття сезону.
Над обрієм ще палав жовтогарячий окраєць вечірнього неба. Серп молодого місяця поспішав за сонцем, що сходило зараз для мільйонів людей над протилежною півкулею чарівної планети Земля.
— Ой, хтось іде, — сказала Іра.
— Виженемо, — бадьоро відповіла Інга, хоча сама не була у цьому така впевнена.
— Привіт, мала, — привітався ще один любитель вечірнього купання.
— Сашко? — спитала Інга. — Ти прийшов?
— Після твоїх оповідок хіба можна було не спокуситися?
— Ми що, будемо тут разом купатися? — невдоволено буркнула Іра, штовхаючи подружку в бік.
— Місця усім вистачить, — привітно відповіла Інга. — До того ж Сашко пропонує нам постріляти зі спортивного лука.
— А чим твій гірший? — ніяк не могла змиритися з чужою присутністю Іра. — Як на мене, то чарівні луки ліпші за спортивні.
— Ну, не гнівайся.
— Та нехай уже, — несподівано швидко пом’якшала Іра, заворожена перспективою гарно провести час.
— Я подумав, що це тобі сьогодні може знадобитися, — Сашко дістав з пакета громову стрілу і поклав біля лука.
— Дякую.
Інга увійшла у воду і пропливла від одного берега до другого. Раптом її увагу привернув рух на березі.
— Там щось побігло! — вигукнула Іра. — На кота схоже.
— То, певно, тхір, — тоном знавця промовив Сашко.
— А звідки ти знаєш?
— Ну, може, куниця. У темряві не розбереш. Хоча що тут куниці робити?
Мовлені слова аж ніяк не претендували на змістовність, а мовці не поспішали завойовувати увагу аудиторії, бо диво вечірнього плавання переважало решту людських бажань.
— У воді можна літати, — сказала Іра, лежачи на спині і розглядаючи мерехтливі зірки, що поволі почали запалюватися у вечірньому небі. — Хоча мені трохи страшно. А що як у воді щось таке водиться?
— Ага, Нессі, — пожартувала Інга.
— Нессі тут не поміститься, — зітхнула Іра. — Яка ж ти все-таки легковажна.
Тієї ж миті щось важке шубовснуло у воду поруч з Ірою. Від несподіванки дівчинка скрикнула, а за мить її голова зникла під хвилями. Інга не одразу й збагнула, що діється. Вона побачила тільки, як Сашко пірнув слідом за її подружкою і так само зник. Інга, залишившись сама, злякалась не на жарт і сполохано попливла до місця, де зникли її друзі. Та не встигла вона подолати і двох метрів, як побачила, що Сашко випірнув, тримаючи непритомну Іру. А поруч вирувала вода, немов якась підводна тварина шаленіла від того, що її здобич вирвалася на волю.
— Тримай Іру!.. — гукнув Сашко до Інги, відсапуючись. — Це Гуфі, падлюка!
Хлопець судомно вдихнув і знову пірнув. Тим часом Інга витягла подружку на травичку і помацала пульс. Серце билося, отже, Іра просто знепритомніла від страху. Інга дістала пляшечку парфумів і піднесла їй до носа. Іра здригнулася і розплющила очі.
— Що то було? Нессі? — кволо спитала перелякана дівчинка.
— Яка там Нессі. Гуфі, — якомога спокійніше пояснила Інга.
— Гуфі?! — не могла повірити Іра. — Ти жартуєш? Але ж я бачила на ньому луску! І зубиська, як в акули!
— З переляку що тільки не примариться, — заспокоювала як могла подружку Інга, але сама пильно стежила за тим, що відбувається у ставку.
Ось Сашко знову виринув із води і вдарив когось з усього розмаху. Пролунали гучний ляскіт і злісний вигук, що більше нагадував звірячий рик. Сашко виволік якусь темну фігуру з води, і дівчатка впізнали Гуфі, що люто пручався. Вже коли обоє дісталися берега, Гуфі смикнувся так сильно, що вирвався і гепнув у воду.
— Ні, ну ви бачили таке, — захекавшись, говорив Сашко, — поліз топити Іру… А чого це він з води не вилазить? Гей ти, людина-амфібія!.. А щоб тобі!.. Ти мені тільки вилізь, я тебе придушу!