Та найважчі випробування дісталися на долю учителів вечірніх класів. Розійшовшись по селу, вони роздавали своїм вихованцям відповіді на завтрашні уроки. Оскільки багатьох у населеному пункті не виявилося, педагоги вербували «учнів» із додаткових джерел. Дядькові Трохиму фізик вручив закон Ньютона і довгенько розтлумачував, чому яблуко летить до землі. Той ніби вже й зрозумів, та коли вчитель зібрався йти, враз поцікавився:
- А чому ж тоді пташка вгору летить? Трохимова сусідка Вавренючка сиділа на лавочці під грушею і зубрила:
Та нехай собі як знають, божеволіють, конають, нам своє робить...
Другого дня вранці гінці прибігли до школи захеканими.
- Приїхали, приїхали! - навперебій торохтіли хлопчаки. - Два чоловіки з портфелями допитувалися у людей: «Чи не скажете, де тут школа?»
Дорогих гостей не знали де посадити. А після того, коли розпитали, як їм їхалося, чи сподобалося село, дипломатичне натякнули:
- Перевірку розпочнете з документів чи з уроків у класах?
Прибулі переглянулися.
- Викличте завгоспа, - сказали вони, - оглянемо опалювальні системи.
- То ви не з обласного відділу народної освіти? - директор дивився на них округлими очима.
- У нас місячник протипожежної безпеки - от ми й приїхали...
Склали акт. За порушення правил протипожежної безпеки директора та завгоспа оштрафували по двадцять п'ять карбованців кожного.
Іван Петрович ходив грізнішим дощової хмари. А прибиральниця Мокрина Миколаївна ніяк не могла второпати:
- І за віщо мені ота догана?
ВАЖКИЙ ДЕНЬ
Був понеділок. У народі завжди чомусь з іронією згадують цей перший день тижня. У такі прикмети я не вірив і тому згодився на літературну зустріч у гуртожитку. Зайшов у тролейбус і, як на гріх, забув, на якій зупинці зійти. Звернувся до громадянина в окулярах, котрий сидів поруч.
- Гуртожиток номер три? - наморщив той лоба. - Зійдете біля стоматологічної поліклініки, там буде вулиця Південна...
- Чого ви людину баламутите! Не знаєте - краще помовчіть! - прогримів наді мною бас. Моя голова мимоволі потяглася догори- неподалік стояв кремезний чолов'яга.
- Дивіться на нього, він мене буде вчити! - за-совався на сидінні чоловік в окулярах. - Та я, голубе, в цьому місті виріс.
- Ну і що з того? - заперечив йому бас. - Можна все життя прожити і нічого не второпати. - Зрештою він перевів погляд на мене: - Зійдете на зупинці «Юність», пройдете метрів двісті вліво - і якраз навпроти магазину «Пролісок» буде потрібний вам гуртожиток.
- Ви чули? - обурився чоловік в окулярах. - Оцей недотепа каже, що гуртожиток навпроти магазину «Пролісок»!
- Що??? - гримнув бас.
- Чого ви до чоловіка присікалися? - втрутилася жінка.
Невдовзі у тролейбусі зчинилася сварка. Пасажири поділилися на два табори: прибічники кремезного чоловіка тягли мене в свій бік і наполягали, аби я зійшов на зупинці «Юність», другий табір умовляв не слухати отих брехунів.
Через кілька зупинок з'явився охоронець громадського порядку, запитав, що трапилося.
- Ось громадянин... - тикали на мене пальцями і пояснювали навперебій, що й до чого.
Нічого не второпавши, міліціонер підійшов до мене:
- Пройдемо, громадянине!
- Але ж я нічого не зробив, - виправдовувався я, та марно.,
Ззаду загукали:
- Так їм, хуліганам, і треба!
- Розпоясалися - скоро вже у тролейбусі спокійно не проїдеш!
Я зіщулився і чимдуж вислизнув із тролейбуса.
Літературна зустріч з мешканцями гуртожитку відбулася ввечері.
От і не вір після цього, що понеділок - важкий день.
НАРЕЧЕНА
- Женився б ти вже, лобуряко, - зітхнув Дмитро Захарович. Іваночка й з удаваним докором глянув на широкоплечого сина Миколу.
- А що я вам поганого зробив? - сміється син і серйозно додає: - Взагалі, тату, чи вам не здається, що останнім часом ви занадто вже взялися за моє виховання?
- Бо бачу, нічого путнього з тебе не вийде, поки жінка тебе не приструнить. На інших батьків дивлюся - вони мають втіху од власних дітей, а тут слова доброго не почуєш...
- Повірте, інтелігенту це аж ніяк не пасує. Зрештою, коли вже вам так хочеться, - підшукаю собі наречену.
Дмитро Захарович так розчулився, що ладен був цілувати Миколу:
- Ото розмова!
З цього вечора між сином і батьком запанував мир.
Десь через місяць Іваночка в піднесеному настрої поголився, натер щоки лосьйоном (це він робив лише у великі свята), ретельно розчесав сиве волосся, вдягнув святкове вбрання, оглянув себе перед дзеркалом і залишився задоволеним.