Бакстер підозрювала, що зламала палець, і намагалася заглушити біль. Потім крутнулася на підборах і стрімко пішла коридором униз.
— Бакстер! Чи не будеш ти така ласкава зупинитися на хвилинку? — Вульф вийшов за нею з будівлі, далі вулицею і на вибоїсту стоянку. — Ненавиджу користуватися статусом ходячого трупа, але за три дні я можу померти. Будь ласка.
Неохоче, Бакстер таки зупинилася. Вона розвернулася до нього обличчям і нетерпляче схрестила руки.
— Ми не пара, — сказав Вульф, — і ніколи нею не були.
Бакстер закотила очі і розвернулася до авто.
— Ми дещо інше, — відверто сказав він, — дещо заплутаніше, несамовитіше, особливе і незрозуміле. Але ми не пара. Ти не можеш злитися на мене за це.
— Ти просто продовжуватимеш стрибати від радощів, роблячи все, що заманеться, як і завжди.
— Буду, — і це моє право. Я не вмію бути в парі. Андреа підтвердить.
Бакстер знову захотілося піти, але Вульф обережно взяв її за руку.
— Не торкайся мене! — закричала вона, і він відпустив.
— Послухай, мені просто потрібно, щоб ти знала… — Вульфу забракло слів, — …що б я не зробив…. Я ніколи не хотів образити тебе.
Бакстер опустила руки і якийсь час просто дивилася на нього.
— Викручуйся сам, Вульфе, — сказала вона й попрямувала назад до будинку Ешлі.
Вульф, здавалося, образився, проте навіть не намагався переслідувати її.
— Бакстер! — вигукнув він до неї. — Захисти маленьке дівча!
Вона продовжувала йти.
— Якщо він не зможе дістатися до Ешлі, то прийде за нею!
Бакстер звернула на шосе і зникла з очей, навіть не глянувши на нього.
Після не здійсненої наради вчора, Ваніта перепризначила перегляд справи на 9.30 наступного дня. Бакстер квапливо зайшла до офіса, маючи лише дві хвилини. Через Вульфа її холодна зустріч з Ешлі значно затягнулася, а потім, намагаючись повернутися до міста, вона потрапила у великий затор.
Едмундс підійшов до неї ще до того, як вона навіть не встигла покласти сумку на стіл. Він виглядав утомленим і незвично неохайним.
— Мені потрібно поговорити з тобою, — вимогливо сказав він.
— Не зараз. У мене вже й без того паскудний ранок.
— Гадаю, я дещо знайшов, але не до кінця розумію, що саме.
Бакстер бачила, як із конференц-зали за ними спостерігає Ваніта.
— Тоді поділися цим із усіма. Ходімо.
Вона спробувала його обійти.
— У цьому якраз і проблема. Мені дійсно потрібно спочатку обговорити це з тобою.
— Господи, Едмундсе! Потім! — випалила вона.
Бакстер швидко зайшла до конференц-зали і вибачилася за запізнення. Роздратований Едмундс зайшов за нею до кімнати, де дошка з інформацією тепер виглядала вражаюче завершеною.
1. (ГОЛОВА) Наґіб Халід. «Палій»
2. (ТУЛУБ)? Маделін Оєрс — (адвокат Халіда)
3. (ЛІВА РУКА) платиновий перстень, юридична фірма? — Майкл Ґейбл-Коллінс — чому? говорив з ЕЛ
4. (ПРАВА РУКА) лак для нігтів? — Мішель Ґейлі — (наглядачка Халіда)
5. (ЛІВА НОГА) —? Рональд Еверет — присяжний — зливав інформацію ДҐ
6. (ПРАВА НОГА) детектив Бенджамін Чемберс — чому?
А — Реймонд Тернбл (мер)
Б — Віджай Рана/Халід (брат/бухгалтер) не був присутній на суді, заплатив ЕЛ
В — Джаред Гарланд (журналіст) купив інформацію в РЕ
Г — Ендрю Форд (охоронець/п’яниця/колька в дупі) — охоронець лави підсудних
Ґ — Ешлі Локлен (офіціантка) чи (дев’ятирічна дівчинка) дала неправдиві свідчення
Д — Вульф
Нарада почалася з того, що заступник комісара повторила план передачі Ешлі Локлен Службі захисту громадян пізніше того дня. Коли Бакстер помітила додаткові коментарі, нашкрябані на дошці, Фінлі переповів їм про свою розмову із Самантою Бойд і про те, як Рональд Еверет продавав інформацію Джареду Ґарланду.
Він підняв добірку статей, написаних Ґарландом у той час, у яких він незмінно критикував і Вульфа, і міську поліцію Лондона, і неофашиста, нетерпимого до мусульман присяжного.
Едмундс майже не слухав. Окрім кількох годин мимовільного сну, до якого його час від часу спонукав перевтомлений у темних архівах організм, котрий фактично був на ногах уже чотири дні. Він починав страждати від побічних ефектів своєї одержимості. Едмундс міг зосередитися на чомусь заледве більше кількох секунд і постійно втрачав час: п’ять хвилин тут, десять там, марно витріщаючись у простір. Він зрозумів, що його ліве око злегка посіпується, і страждав від кількох болісних виразок у роті, як це завжди бувало, коли він перевтомлювався.