Массе рвонувся вперед, несамовито замахуючись смертельним артефактом. Вульф притиснувся до стіни позаду. Массе замахнувся знову, лезо розсікло повітря в кількох дюймах від обличчя Вульфа, але від сили власного удару Массе втратив рівновагу. Вульф ризикнув кинутися вперед і вдарити Массе ручкою в передпліччя, а потім знову відступив на безпечну відстань.
Массе закричав і оцінив поранення, зачарований, спокійно тикнувши свіжу рану.
Цей момент холоднокровності проминув як центр урагану, коли, розлючений, він замахнувся знову. Вульф відступив у куток, несвідомо розвертаючи й ухиляючи своє тіло з-під атаки. Однак ліве плече, куди, сковзнувши, прийшовся удар, вибухнуло болем.
Кинувшись на Массе, Вульф кілька разів ударив його, заганяючи метал усе глибше і глибше в руку, котрою той тримав меча, аж доки ослаблим ударом не кинув його на підлогу. Він почув, як ручка впала і зникла з поля зору.
Обидва чоловіки на мить зупинилися. Вульф був на підлозі і тримався за поранене плече, а Массе зачаровано дивився на потічок темно-червоної крові, що стікав із-під манжета його сорочки. У нього не було ані сліду страху чи паніки, лише здивування обсягом заподіяної шкоди, яку спромігся завдати його нікчемний супротивник. Він спробував замахнутися важкою зброєю, однак заледве зміг підняти її з підлоги і врешті був змушений перекласти її в ліву руку.
— Навколішки, Летаніелю, — сказав Вульф із глузливою посмішкою, знову підвівшись на ноги. — Обіцяю, я зроблю все чисто.
Вульф бачив, як обличчя Массе сіпнулося від образи. Він потайки глянув на Бакстер, так само як і Массе.
— Мені от цікаво, чи боровся б ти так сильно, щоб урятувати її, якби знав?..
Вульф проігнорував приманку й підійшов ближче до неї, аж доки Массе знову не перекрив йому дорогу.
— … Якби знав, що її ім’я заслуговує бути в списку найбільше, — продовжив Массе.
Вульф був спантеличений.
— Детектив Чемберс не був хоробрим. Він благав. Скиглив. Просив, стверджуючи про свою непричетність.
Коли Массе глузливо всміхнувся Бакстер, Вульф скористався слушною нагодою і налетів на нього. Массе заблокував напад, але впав на одну з лав.
Бакстер бачила, як із лавки сповзло довге пальто Массе, розсипаючи по підлозі вміст її сумочки. Її очі вихопили закривавлені манікюрні ножиці, якими Массе й поранив її, свій мобільник, а ще маленький набір ключів біля ніжки столу.
— Він підставився задля Емілі, — продовжив Массе, — Щоб захистити вашу дружбу, він дозволив тобі думати, що це він надіслав листа до професійного відділу…
Вульфу стало не по собі.
— … листа, який розвалив усю справу Халіда, — із щирим захватом на обличчі Массе спостерігав, як Вульф недовірливо дивився на Бакстер. — Боюся, що ми вбили не того.
Бакстер не могла дивитися йому у вічі. Але раптом вона підняла погляд і приглушено скрикнула. Він надто пізно побачив, як до нього наближається Массе. Не маючи іншого вибору, Вульф кинувся до нього, перехоплюючи його ривок, і вони обоє важко впали на жорстку підлогу. Меч сковзнув під одну з лавок. Вульф безжально вдаряв Массе знову і знову, а завдані ним пошкодження приховували вже й без того великі шрами.
Коли Массе у відчаї потягнувся і схопив його за поранене плече, відчуваючи зламану кістку під шкірою, Вульфа це ще дужче роздратувало, спонукаючи напасти знову. Вульф кричав від ненависті і гніву, і від цього реву в його ворога, що борсався під ним, мало не лускали барабанні перетинки. З шаленою силою він бив понівечене обличчя Массе, розтрощив йому носа, позбавив залишків вуст.
Не здатний пручатися такому натиску, Массе лише безпорадно дивився на нього. Його широко розплющені очі наповнював… страх.
Залишаючи за собою криваві сліди, Бакстер проповзла дерев’яною підлогою і, дотягнувшись до ножиць, перерізала тугий кляп. Ослабнувши на якусь мить, вона потягнулася до ключів.
Вульф потягнувся до кишені й витягнув шнурки. Він склав їх удвічі для міцності, смикнув переможеного супротивника за голову й міцно намотав їх йому на горло. На останньому викиді адреналіну Массе несамовито смикнувся й потягнув голову вбік.
— Ти лише ускладнив усе для себе, — сказав Вульф до чоловіка, який корчився від болю.