— Гаразд, а якщо так: зосередимося на тому, що ми змогли зупинити цю Тейт, — запропонував довгов’язий молодий чоловік, який у порівнянні з Сіммонсом виглядав п’ятнадцятирічним. — На вулицях тепер на одного вбивцю менше, хіба не так?
Сіммонс повільно повернувся обличчям до команди із трьох осіб, озброєної картами та графіками, а яскраво виділені рубрики ранкових газет радше нагадували токсичні відходи, хоча власне так і було. Він хотів щось промовити, але з помітною відразою лише похитав головою і вийшов з кімнати.
Розділ 14
Щоб дістатися до Тауер Гіл, Бакстер скористалася Окружною лінією метро, а потім вирушила від станції, неохоче дотримуючись туманних вказівок Ґарланда. Тримаючись так, щоб Лондонський Тауер був завжди зліва, вона вийшла на переповнену головну вулицю. І чому б їм не зустрітися в нього вдома (де він і мав перебувати під захистом поліції) чи в редакції неподалік?
Несподіване рішення: аморальний провокатор, журналіст самвидаву попросив зустрітися з ним у церкві. Бакстер навіть спало на думку, а чи раптом у свої останні дні Ґарланд не навернувся до релігії, як це часто бувало. Якби вона й вірила у щось, то була впевнена, що вважала б такі нахабні прохання про явлення божественної сутності трохи образливими.
Темні хмари над головою почали розходитися, дозволяючи сонцю хоча б упродовж кількох хвилин зігрівати місто. Пройшовши пішки десять хвилин, вона побачила високу церковну башту і перейшла на інший бік вулиці. Коли вона дійшла до рогу, яскраве тремтливе сонячне проміння осяяло її, і в Бакстер від здивування відвисла щелепа.
Високо над зруйнованими стінами вимальовувалася старовинна башта церкви Святого Данстана. На химерному даху та зі склепінчастих вікон попроростали тремтливі дерева з густим віттям, а в’юнкі рослини поплелися по стінах і з іншого боку спадали щільним полотном, відкидаючи незвичайні тіні на внутрішні сади. Це видовище наче висмикнули з дитячої казки: таємничий ліс посеред міста, схований від неозброєного ока, непомітний із гнітючих офісних будівель, розташованих до нього тильним боком.
Бакстер зайшла крізь металеві ворота, ступила у зруйновану церкву і пройшла за невеличким струмком, який звивався попід величезною аркою, обплетеною товстою виноградною лозою, до вимощеного дворика, збудованого навколо маленького фонтана. Двоє людей намагалися сфотографуватися, а огрядна жінка годувала голубів. Бакстер пройшла до самотнього чоловіка, який мовчки сидів у віддаленому кутку.
— Джаред Ґарланд? — запитала вона.
Чоловік здивовано глянув на неї. Він був того ж віку, що й Бакстер, убраний у приталену сорочку із закоченими рукавами, відносно привабливий, із гарно виголеним обличчям та надміру зачесаним волоссям.
— Що ж, сьогоднішній день став значно кращим, — сказав він із сильним істендським акцентом. — Сідай.
Коли він поплескав по вільному місці справа від себе, Бакстер сіла зліва. Це змусило Ґарланда широко посміхнутися.
— Чи не міг би ти стерти цю дурнувату посмішку з обличчя й пояснити, чому ми не могли зустрітися в редакції? — випалила Бакстер.
— Журналісти не дуже люблять, коли детективи нишпорять поблизу їхніх редакцій, якщо можуть цьому завадити. А чому ми не зустрілись у твоєму офісі?
— Тому що детективам не дуже подобаються зарозумілі, проблемні, безпринципні журналісти… — вона опустила обличчя, зневажливо фиркнувши, — … з жахливим лосьйоном після гоління, які нишпорять у їхніх офісах. Крапка.
— Виходить, ти читала мою колонку?
— Не із власної волі.
— Мені дуже приємно.
— Не варто.
— То що думаєш?
— Що там було про те, щоб не кусати?.. — Бакстер замовкла на півслові.
— Не кусай руку, яка тебе годує.
— Ні, не так. Ось воно: не кусай руку, яка є єдиним захистом, що відгороджує тебе від плодовитого, безжального, геніального серійного вбивці.
Цього разу на хлоп’ячому обличчі Ґарланда з’явилася самовдоволена посмішка.
— Знаєш, а я вже почав працювати над сьогоднішньою статтею. Розпочну з поздоровлення столичної поліції зі ще одним успішним виконанням.
Бакстер замислилася над тим, скільки проблем створить собі, якщо вдарить чоловіка, якого мала б захищати.
— Однак це не зовсім правда, адже так? Ви ж перевершили самі себе. Детектив Вульф здобув вам два очки за раз!