— Я постою.
Бакстер спостерігала за тим, як Андреа розглядала обшарпану квартиру Вульфа. Як і завжди, вона мала до нудного бездоганний вигляд, і кожний її крок супроводжувало дратівливе цокання дизайнерських підборів.
— Це місце… — почала Андреа.
— Зовсім не те? — сказала Бакстер, бажаючи дати зрозуміти цій багатійці, що її квартира середнього класу абсолютно не схожа на цю діру.
— Чому він живе тут? — прошепотіла Андреа.
— Припускаю, бо ти обдерла його як липку під час розлучення, — розгнівано сказала Бакстер.
— Тебе це не стосується, — пошепки відповіла Андреа, — але ми збиралися розділити будинок п’ятдесят на п’ятдесят.
Запала ніякова тиша, й вони обоє роззиралися в надто маленькій кімнаті.
— І щоб ти знала, — продовжила Андреа, — ми із Джефрі допомагали Натану з грошима, коли він тільки-но вийшов з лікарні.
Бакстер підняла напівпорожню пляшку червоного вина.
— Вина? — люб’язно запропонувала вона.
— Залежно від того, яке воно.
— Червоне.
— Бачу. Я мала на увазі звідки?
— Моррісонс.
— Ні, я хотіла сказати… Я пас.
Бакстер знизала плечима й повернулася до своєї коробки.
Вульф одягався вже більше п’яти хвилин, однак усе одно стояв посеред похмурої спальні чекаючи, поки викрики у сусідній кімнаті притихнуть. Бакстер звинуватила Андреа у тому, що вона користується стражданнями інших, і Андреа сприйняла це за образу, навіть попри те, що, без сумніву, так і було. Андреа у свою чергу звинуватила Бакстер у тому, що вона п’яна, і це теж образило останню, навіть попри те, що без сумніву, так і було.
Коли суперечка перейшла на стосунки Вульфа та Бакстер, він нарешті вийшов із схованки.
— Як довго це вже триває? — випалила Андреа їм обом.
— Я з Бакстер? — невинно запитав Вульф. — Не будь смішною.
— Смішною? — ображено крикнула Бакстер, і це аж ніяк не полегшило становище. — То для тебе смішна навіть думка про те, що я можу тобі подобатися?
Вульф лише зіщулився, достеменно знаючи, що хай би там що він зараз не сказав, це буде неправильним.
— Я нічого такого не мав на увазі. Ти ж знаєш, що я вважаю тебе прекрасною, розумною, неймовірною.
Бакстер самовдоволено всміхнулася Андреа.
— Неймовірною? — закричала Андреа. — І ти й досі намагаєшся це заперечувати? — вона розвернулася до Бакстер. — Виходить, ти живеш тут із ним?
— Я б не жила у цій паскудній дірі, навіть якби від цього залежало моє життя, — заперечила п’яна Бакстер.
— Гей! — вигукнув Вульф. — От спасибі. Тут просто треба зробити ремонт.
— Ремонт? Радше знести! — засміялася Андреа, щойно вступивши у щось липке. — Усе, про що я прошу, це щоб ти був чесним. Яка вже тепер різниця?
Вона підійшла ближче, щоб поговорити з Вульфом, дивлячись йому у вічі.
— Натане…
— Енді…
— У тебе роман? — спокійно запитала вона.
— Ні! — у розпачі заревів він. — Це ти викинула наш шлюб як непотріб!
— Ви двоє впродовж багатьох місяців практично жили разом. Невже ти й справді думаєш, що я повірю, що у вас не було сексу?
— Що ж, ми гарно розважилися! — вигукнув їй в обличчя Вульф.
Він ухопив пальто і, грюкнувши дверима, вийшов із квартири, залишаючи Андреа наодинці з Бакстер. Перед тим, як хтось із них промовив хоч слово, запала довга тиша.
— Андреа, — м’яко промовила Бакстер, — ти ж знаєш, що ніщо у світі не принесло б мені такого задоволення, як розповісти тобі погані новини… але нічого не було.
На цьому сварка закінчилася, роки підозр і звинувачень було зітерто одним відвертим реченням. Вражена, як те, у що вона так беззаперечно вірила, насправді ніколи не траплялося, Андреа сіла на коробку.
— Ми з Вульфом лише друзі, нічого більше, — промовила Бакстер, більше для себе, аніж для Андреа.
Якою ж вона була дурепою, сумніваючись у їхніх, без сумніву складних, стосунках, спрагла до затишку й підтримки через смерть Чемберса, у паніці від можливої перспективи втратити найкращого друга.
Вона знизала плечима. Їй варто звинувачувати лише випивку.
— Хто та жінка на фотографії з Натаном? — запитала Андреа.
Бакстер перевела погляд на неї.
— Мені не потрібно її ім’я, — виправдовуючись сказала вона. — Лише… він гарно її знав?
— Досить гарно. Вона не заслужила… — Бакстер мусила ступати обережно, щоб не розкрити жодних деталей убивства Віджая Рана. — Вона не заслужила нічого з цього.