Вульф бачив чоловіка поруч. Він завжди одягав яскраво-червоні капці на босі ноги. Він наганяв на Вульфа страх, бо здебільшого був скритним та замисленим, і саме тому це стало несподіванкою, коли він вказав на один із пластикових стільців і терпляче чекав відповіді.
Вульф кивнув.
Чоловік обережно відсунув стільця від столу й сів. Він підняв до Вульфа обидві руки, поєднані металевими наручниками, які персонал надягав на нього кожного разу, коли він заходив до спільних кімнат. Навколо нього витав запах інфекції.
— Джоель, — сказав чоловік із помітним південно-лондонським акцентом.
Вульф скористався ременями на його зап’ястку, щоб не потискати йому руку. Попри спокійні манери чоловіка, він не міг сидіти нерухомо, і Вульф чув, як він нервово постукує ногою по підлозі під столом.
— Мені здалося, що ми вже знайомі, — всміхнувся Джоель, вказуючи на Вульфа обома руками. — Тієї миті, коли ти проходив крізь двері, я сказав: «Я знаю його».
Вульф терпляче чекав.
— Коли я побачив, що ти зробив, то подумав: «Цей хлопець, він не просто думає, хто «Палій», він знає». Правда? Що саме то і є покидьок, який убивав дітей. Правильно? А вони просто відпустили його.
Вульф кивнув.
Джоель вилаявся і похитав головою.
— Ти намагався. Ти правильно вчинив, розправившись із ним.
— Знаєш, — промовив Вульф, заговоривши вперше за кілька тижнів. — Я ціную твою думку, однак це напевно б означало більше, якби я не бачив, як ти шепотів у пачку пластівців увесь ранок.
Здавалося, Джоель трохи образився.
— Людина з Богом знає різницю між шепотом і молитвою, — з осудом відказав Джоель.
— Людина при здоровому глузді знала б різницю між тарілкою «КоКо Попс» і своїм божеством, — з непомітною посмішкою зауважив Вульф.
Раптом він усвідомив, як сильно йому бракувало обміну дошкульними коментарями з його колегами.
— Гаразд. Гаразд. Нехай, — сказав Джоель, кивнувши, коли знову підвівся. — Ще побачимося, детективе.
Джоель хотів було піти, проте зупинився і знову повернувся до Вульфа.
— Моя бабця часто повторювала: «Людина, в якої немає ворогів, — це людина без принципів».
— Мудрі слова, — сказав Вульф. — Але припускаю, що така порада також є й причиною, чому ти тут.
— Хах. Це мій вибір бути тут, хіба ні?
— Хіба?
— Так довго, як я буду тут, я житиму.
— «Людина, в якої немає ворогів…», — замислено процитував Вульф.
— Більше ворогів не залишилося, детективе… — сказав Джоель, відвертаючись від Вульфа й ідучи геть, — …у цьому і проблема.
Розділ 24
О третій годині ночі запискотів будильник Едмундса. Він сидів у сховищі Центрального архіву посеред плями світла від лампи, яка звисала з високої стелі й гуділа. Це був його четвертий візит до архівів, і він усвідомив, що починав із нетерпінням чекати цих усамітнених ночей.
Вічний сутінковий спокій і контроль температури видавалися йому приємними: досить тепло, щоб зняти піджак, однак і досить прохолодно, щоб не заснути й залишатися бадьорим. Коли він знову вдихнув пил, спостерігаючи, як його частинки кружляють у повітрі навколо нього, то відчув, що його переповнює відчуття обсягу історії, прихованої тут.
Це нагадувало гру без кінця. Усередині кожної з десятків тисяч однакових коробок лежали загадки, які чекали, щоб їх переглянули знову, а можливо, і вперше розгадали. Було легше зосередитися на виклику, який вони кидали йому, аніж на гнітючому розумінні, що кожна з цих однакових коробок свідчить про втрачене чи зруйноване життя, і всі вони, виставлені в акуратні ряди, насолоджуються поважною, ніби могильною, тишею підземелля.
Те, що сталося вдень, без сумніву, ще більше підтвердило його підозри. І знову вбивця знав, де знайти свою, здавалося б приховану, ціль.
Бакстер була наївною.
Хтось у посольстві і справді міг розкрити місцезнаходження Ендрю Форда, от тільки це був не єдиний випадок. Це вже вчетверте їх зраджували, і що найгірше, ніхто, окрім нього, цього не помічав.
Він знову збрехав Тіа, сказавши, що йому випало чергувати, таким чином придбавши собі ще одну коштовну ніч, щоб пополювати на вбивцю в минулому. Він був тут, десь тут у величезному архіві. Едмундс був переконаний у цьому. Перші непевні кроки чудовиська, яке тепер чимдуж бігло до них.