— Ешлі! — вигукнула поліціянтка.
Воду вимкнули.
— Тут детектив Вульф прийшов зустрітися з тобою.
— Він такий же вродливий, як на екрані? — відповів голос із м’яким единбурзьким акцентом.
Поліціянтка, схоже, зніяковіла, а потім на її жах, Ешлі продовжила:
— Згодна, він виглядав так, наче його добряче треба відмити перед тим, як сходити з ним кудись, але…
— Він виглядає так, наче будь-якої миті може заснути, — крикнула їй поліціянтка.
— Покажи йому, де кава на кухні, коли проведеш його.
— Ешлі?
— Що?
— Він уже тут.
— О… Він чув…
— Так.
— Лайно.
Поліціянтка не могла досить швидко залишити незручну ситуацію і заквапилася вийти, аби приєднатися до свого напарника. Вульф чув, як за тонкою перегородкою щось поскрипує, розпилюється та закривається, й ніяково хмикнув, адже стояв перед стіною із фото. Світлини були прості, щирі: вродлива жінка, яка відпочивала на пляжі з друзями, сиділа в парку з літнім чоловіком, у Леґоленді разом із маленьким сином, як здалося Вульфу. Його серце завмерло, коли він побачив два захоплені обличчя того, вочевидь, бездоганного дня.
— Це Макс. Зараз йому шість, — промовив позаду голос із привабливим акцентом, зовсім не схожим на скреготливі інтонації Фінлі.
Вульф озирнувся й побачив у дверях ванної кімнати ту ж таки неймовірно вродливу жінку з фотографій, із рушником на голові, котрим вона обгорнула русяве волосся. Було зрозуміло, що вона щойно втиснулася в крихітні джинсові шорти та світло-сірий топ. Погляд Вульфа затримався на мерехтливій шкірі її довгих ніг, а потім він засоромлено відвернувся до фотографій.
— Не будь гадом, — прошепотів він собі.
— Перепрошую?
— Кажу: де він?
— Я точно чула, що ви сказали: «не будь гадом».
— Ні, — Вульф невинно похитав головою.
Ешлі кумедно глянула на нього.
— Я відправила його до мами після… Ну, після того, як божевільний серійний убивця пригрозив убити всіх нас, якщо відверто.
Вульф докладав чималих зусиль, щоб не витріщатися на її ноги.
— Ешлі, — сказала вона і протягнула до нього руку.
Він був змушений підійти до неї, і відчув запах полуничного шампуню, яким вона щойно вимила волосся, помітив яскраві очі з блиском у них і темні плями на грудях там, де її волога шкіра просвічувалася крізь тонку тканину.
— Вульф, — сказав він, майже зламавши її тендітну руку у своїй.
Він якомога швидше відступив назад.
— Не Натан?
— Не Натан.
— Тоді називай мене Локлен, — з посмішкою сказала вона, глянула на нього, а потім відвела погляд.
— Що?
— Нічого. Просто… ти виглядаєш зовсім інакше.
— Що ж, преса фотографує мене тільки тоді, коли я стою біля мертвого тіла, тож… сумне обличчя.
— Ти ж не намагаєшся переконати мене, що це твоє щасливе обличчя? — запитала Ешлі сміючись.
— Це? — сказав Вульф. — Ні. Цього тижня — це мій образ, зневажений герой, можливо, єдиний досить хоробрий і розумний для того, щоб упіймати геніального серійного вбивцю.
Ешлі засміялася.
— Правда?
Вульф знизав плечима, а заінтригована Ешлі пильно дивилася на нього.
— Поснідаєш?
— А що маєш?
— Найкраще у світі кафе трохи нижче вулицею.
— Перше: найкраще у світі кафе — «У Сіда», за рогом від мене. І друге: ти під захистом, тому не можеш піти.
— Мене захищатимеш ти, — безтурботно сказала вона, починаючи зачиняти вікна.
Це була поразка. Вульф знав, що йому не варто потурати їй, однак насолоджувався розмовою і не хотів, аби будь-що її зруйнувало.
— Я лише взуюся, — сказала вона, попрямувавши до спальні.
— А ще можеш подумати над тим, щоб одягти штани, — сказав він.
Ешлі зупинилася й ображено глянула на нього. А потім перед тим, як відвернутися, перехопила його погляд, коли він дивився на її ноги.
— Чому? Я тебе нервую?
— Зовсім ні, — байдуже сказав Вульф. — Ти просто жахливо виглядаєш. «Маячня!» Я не можу вийти з тобою, коли ти в такому вигляді.
Ешлі знову засміялася з його непереконливого випаду. Вона пройшла до шафи, розстібнула топ так, щоб оголити верх грудей, а потім вислизнула із джинсових шортів. Вульф був надто вражений, аби хоча б спробувати відвернутися. Потім Ешлі втиснулася в пару вузьких порваних джинсів, а тоді марно спробувала зв’язати волосся у скуйовджений хвостик, хоча це зробило її ще привабливішою.