Нора. Як це так? Що ви хочете сказати?
Крогстад. Чи не згодитеся ви потурбуватися, щоб я зберіг своє становище підлеглого в банку?
Нора. Що це значить? Хто думає позбавити вас його?
Крогстад. О, вам нічого розігрувати переді мною незнайку. Я добре розумію, що вашій подрузі не буде приємно ризикувати зіткнутися зі мною, і знаю також, кому я буду зобов'язаний вигнанням.
Нора. Але запевняю вас…
Крогстад. Так-так-так, одне слово — час ще не минув, і я раджу вам використати свій вплив, щоб попередити це.
Нора. Але, пане Крогстад. У мене немає жодного впливу!
Крогстад. Жодного? Мені здається, ви щойно самі сказали…
Нора. Звичайно, я не в тому розумінні. Я?.. Як ви можете думати, що я маю на свого чоловіка якийсь такий вплив?
Крогстад. О, я знаю вашого чоловіка із студентської лави. Не думаю, щоб пан директор був твердіший за інших чоловіків.
Нора. Якщо ви будете говорити про мого чоловіка нешанобливо, я покажу вам на двері.
Крогстад. Ви дуже хоробрі, фру Хельмер.
Нора. Я більше вас не боюсь. Після нового року я швидко покінчу з усім.
Крогстад (стриманіше). Слухайте, фру Хельмер. При потребі я буду боротися не на життя, а на смерть за свою скромну посаду в банку.
Нора. Це й схоже, здається.
Крогстад. Не тільки заради платні. Про неї я найменше клопочусь. Тут — інше… Так-так, на чистоту! Ось у чому справа. Ви, певно, так само добре, як і інші, знаєте, що я одного разу зробив непродуманий учинок.
Нора. Здається, щось таке чула.
Крогстад. Справа не дійшла до суду, але з того часу всі шляхи для мене наче перегороджені. Тоді я взявся за ті справи… ви знаєте. Треба ж було за щось ухопитись. І, смію сказати, я був не з гірших, так би мовити. Але тепер мені треба вийти з цього становища. У мене сини виростають. Заради них мені треба відновити своє колишнє становище в суспільстві — наскільки це можливо. Місце в банку було ніби першим етапом. І раптом тепер ваш чоловік зіштовхує мене знову до ями.
Нора. Але, Боже мій, пане Крогстад, допомогти вам — зовсім не в моїх силах.
Крогстад. Бо ви не хочете, та я маю засіб примусити вас.
Нора. Не розкажете ж ви моєму чоловікові, що я заборгувала вам?
Крогстад. Гм! А якби розказав?
Нора. Це було б безчесно з вашого боку. (Зі сльозами в голосі.) Що? Він дізнається про цю таємницю — мою гордість і радість — так грубо, низько — від вас? Ви хочете піддати мене найжахливішим неприємностям!..
Крогстад. Лише неприємностям?
Нора (із запалом). Але спробуйте тільки, вам же самим буде гірше. Тоді мій чоловік нарешті дізнається, яка ви погана людина, і вас нізащо не залишать у банку.
Крогстад. Я питаю, ви боїтесь тільки домашніх неприємностей?
Нора. Якщо мій чоловік дізнається, він, звичайно, відразу заплатить весь залишок, і нам з вами ні для чого буде бачитись.
Крогстад (ступивши крок до неї). Слухайте, фру Хельмер: чи у вас пам'ять коротка, чи ви не розумієтесь на справах? Мабуть, доведеться мені розтлумачити вам докладніше.
Нора. Як це?
Крогстад. Коли ваш чоловік був хворий, ви прийшли до мене позичити тисячу двісті спецій.
Нора. Я не знала, до кого ще звернутись.
Крогстад. Я взявся добути для вас цю суму…
Нора. Ви її здобули.
Крогстад. Взявся на певних умовах. Ви були такі заклопотані хворобою вашого чоловіка, такі стурбовані, де б дістати грошей на поїздку, що, здається, вам ніколи було вдаватися в подробиці. Тому не завадить нагадати вам про них. Отож, я взявся добути вам гроші і склав для вас боргове зобов'язання.
Нора. Звичайно, яке я підписала.
Крогстад. Це так. Але внизу я додав кілька рядків від імені вашого батька — його поручительство за вас. Ці рядки він повинен був підписати.
Нора. Повинен був? Він і підписав.
Крогстад. Я залишив місце для числа. Цебто ваш батько сам повинен був поставити день і число, коли підписуватиме документ. Чи ви пам'ятаєте це, пані?
Нора. Здається…
Крогстад. Я передав вам боргове зобов'язання, щоб ви переслали його поштою вашому батькові. Чи не так?
Нора. Так.
Крогстад. Ви, звичайно, відразу ж зробили це, бо через п’ять-шість днів принесли мені вексель з підписом вашого батька. І суму було вам вручено.