Служниця (з ялинкою). Куди поставити, пані?
Нора. Туди. Посередині кімнати.
Служниця. Іще вам щось подати?
Нора. Ні, дякую, у мене все під рукою.
Служниця, поставивши ялинку, виходить.
(Починаючи прикрашати ялинку.) Сюди ось свічки, сюди квіти… Огидна людина… Нісенітниця, нісенітниця, нісенітниця! Нічого тут нема такого! Ялинка буде чудесна. Я все зроблю, як ти любиш, Торвальде. Буду співати тобі, танцювати…
З передпокою входить Хельмер з пакою паперів під рукою.
А!.. Вже повернувся?
Хельмер. Так. Заходив хтось?
Нора. Заходив?.. Ні.
Хельмер. Дивно. Я бачив, як Крогстад вийшов з воріт.
Нора. Справді?.. Ах, так, правда: Крогстад — він заходив сюди на хвилинку.
Хельмер. Норо, я бачу по твоєму обличчю, він приходив просити, щоб ти замовила за нього.
Нора. Так.
Хельмер. І до того ж, нібито сама від себе? Приховавши від мене, що він був тут? Чи не просив він і про це?
Нора. Так, Торвальде, але…
Хельмер. Норо, Норо, і ти могла піти на це? Змовлятися з такою людиною, обіцяти йому! Та, крім того, говорити мені неправду!
Нора. Неправду?
Хельмер. Ти хіба не сказала, що ніхто не заходив? (Погрожуючи пальцем.) Щоб цього більше не було, співуча пташко. У співучої пташки горлечко повинно бути завжди чисте, жодного фальшивого звука! (Обнімає її за стан.) Чи не так? Звичайно, я так і знав. (Випускає її.) Ах, як у нас тепло, затишно! (Перегортає папери.)
Нора (зайнята прикрашанням ялинки, після короткої паузи). Торвальде!
Хельмер. Що?
Нора. Я дуже рада, що післязавтра костюмований вечір у Стенборгів.
Хельмер. А мені дуже цікаво, чим ти здивуєш на цей раз?
Нора. Ах, це дурна витівка!
Хельмер. Ну?
Нора. Я ніяк не можу придумати нічого путнього. Все виходить якось по-дурному, беззмістовно.
Хельмер. Невже маленька Нора дійшла такого висновку?
Нора (заходячи ззаду і спираючись ліктями на спинку його крісла). Ти дуже зайнятий, Торвальде?
Хельмер. Гм!
Нора. Що це за папери?
Хельмер. Банківські справи.
Нора. Уже?
Хельмер. Я дістав згоду попереднього правління на нагальні зміни в особовому складі службовців і в плані робіт. Я хочу присвятити цьому різдвяний тиждень. Хочу, щоб до Нового року все було налагоджено.
Нора. Так ось чому цей бідолаха Крогстад…
Хельмер. Гм!
Нора (як і раніш, спираючись ліктями на спинку крісла, тихенько перебирає пальцями волосся чоловіка). Якби ти не був такий зайнятий, я попросила б тебе зробити мені одну величезну послугу, Торвальде.
Хельмер. Послухаємо. Про що ж?
Нора. Адже ні в кого немає такого смаку, як у тебе. А мені б так хотілося бути гарненькою на цьому костюмованому вечорі. Торвальде, чи не можеш ти зайнятися мною, вирішити, ким мені бути і як одягнутись?
Хельмер. Ага, маленька, уперта моя, шукаєш рятівника?
Нора. Так, Торвальде, мені не впоратися без тебе.
Хельмер. Гаразд, гаразд. Подумаєм і, мабуть, зарадимо горю.
Нора. Ах, як гарно з твого боку! (Знову відходить до ялинки, пауза.) А як красиво вирізняються червоні квіти! Та скажи мені, в чому провина цього Крогстада, — щось справді дуже погано?
Хельмер. Він завинив у підробці документів. Ти маєш уявлення, що це таке?
Нора. Чи не від злиднів він це зробив?
Хельмер. Так, або, як багато хто, — з легковажності. І я не такий безсердечний, щоб безповоротно засудити людину за один такий учинок.
Нора. Справді це так, Торвальде?
Хельмер. Інколи той, хто упав, може знову підвестися морально, якщо відверто визнає свою провину і зазнає покарання.
Нора. Покарання?..
Хельмер. Але Крогстад не пішов цим шляхом. Він викрутився всілякими правдами і неправдами, і це, власне, згубило його морально.