Нора. Але твоя дочка, мабуть, забула тебе?
Анна-Марія. Ну, чому ж? Писала мені і коли конфірмувалась, і коли заміж виходила.
Нора (обвиваючи її шию руками). Старенька моя, ти була мені, маленькій, за матір.
Анна-Марія. Адже у бідолашечки Нори не було іншої, окрім мене.
Нора. І якби не було у моїх малих іншої, я знаю, ти б… Дурниця, дурниця, дурниця! (Відкриває картонку.) Піди до них. Мені тепер треба… завтра побачиш, яка я буду красуня.
Анна-Марія. Певно, на всьому балу красивішої не буде. (Виходить ліворуч.)
Нора (береться спорожняти картонку, але скоро кидає все). Ах, якби тільки наважитися вийти. Якби тільки ніхто не зайшов. Якби тільки тут не сталося без мене нічого. Дурниці. Ніхто не прийде. Тільки не думати, не думати про це… Треба почистити муфту. Красиві рукавички, чарівні рукавички… Але не треба думати, не треба! Раз, два, три, чотири, п'ять, шість… (Вигукує.) А! Ідуть! (Хоче кинутися до дверей, але зупиняється в нерішучості.)
З передпокою входить Фру Лінне. Уже без верхнього одягу.
Ах, це ти, Кристино! І більше там нікого немає?.. От добре, що ти прийшла.
Фру Лінне. Мені сказали, ти заходила, питала про мене.
Нора. Так, я саме проходила мимо. Мені так потрібна твоя допомога. Сядемо сюди, на диван. Бачиш, завтра ввечері у мешканців нагорі, у консула Стенборга, костюмований вечір, і Торвальд хоче, щоб я була в неаполітанському вбранні і протанцювала тарантелу. Я цього навчилася на Капрі.
Фру Лінне. Так-так! То ти хочеш дати цілу виставу?
Нора. Торвальд каже, що треба. Та ось, костюм. Торвальд замовив його мені ще там. Але тепер усе повідривалося, і я просто не знаю, що робити.
Фру Лінне. Ну, це ми швидко полагодимо. Тільки оздоблення місцями повідривалося. Голки, нитки?.. А, тут є усе потрібне.
Нора. Як це мило з твого боку.
Фру Лінне (шиє). Так ти завтра будеш костюмуватися, Норо? Знаєш, я зайду на хвилинку глянути на тебе, яка ти в уборі. Та я зовсім забула подякувати тобі за вчорашній приємний вечір.
Нора (встає і ходить по кімнаті). Ну, вчора, по-моєму, було зовсім не так приємно, як звичайно. Тобі варто було приїхати до нашого міста раніше, Кристино… Так, Торвальд великий майстер влаштовувати все витончено й красиво.
Фру Лінне. І ти не менше, гадаю. Недаремно ж ти свого батька донька. А скажи, доктор Ранк завжди такий пригнічений, як учора?
Нора. Ні: учора він якось особливо… А втім, він же дуже серйозно хворіє. У бідолахи сухоти спинного мозку. Треба сказати, батько його був бридкою людиною. Тримав коханок і таке інше. От син і народився таким хворим, розумієш?
Фру Лінне (кладучи роботу на коліна). Але, миленька Норо, звідки ти набралася таких знань?
Нора (ходячи по кімнаті). Е!.. Якщо в тебе троє дітей, значить, тебе інколи відвідують такі… такі дами, які дещо розуміються на медицині. Ну, часом і розкажуть дещо.
Фру Лінне знову шиє. Коротка пауза.
Фру Лінне. Доктор Ранк щодня буває у вас?
Нора. Кожного Божого дня. Адже він кращий друг Торвальда з юних літ і мій хороший друг. Він як свій у нас.
Фру Лінне. А скажи мені: він щира людина? Цебто, чи не з тих, хто любить говорити людям приємні речі?
Нора. Ні, навпаки. Чого це тобі спало на думку?
Фру Лінне. Учора, коли ти нас познайомила, він запевняв, що часто чув моє ім'я тут, у домі. А потім я помітила, що чоловік твій не мав навіть уявлення про мене. Як же міг доктор Ранк…
Нора. Так, це цілком справедливо, Кристино. Торвальд так безмежно мене любить, що не хоче ні з ким ділитися мною… як він каже. Спершу він просто-таки ревнував мене, як тільки я бувало почну говорити про своїх милих, близьких. Там, дома. Ну я, зрозуміло, й перестала. Але з доктором Ранком я часто розмовляю про все таке… він, бачиш, любить слухати.
Фру Лінне. Послухай, Норо, ти багато в чому ще дитина. Я старша за тебе, більш досвідчена. І ось що я тобі скажу: тобі б треба постаратись виплутатися з цієї історії — з доктором Ранком.
Нора. З якої такої історії мені треба постаратись виплітатися?
Фру Лінне. Із усякої взагалі. Учора ти говорила тут про багатого поклонника, який заповідає тобі гроші.
Нора. Так, тільки немає такого, на жаль!.. Ну і що ж…
Фру Лінне. Доктор Ранк людина заможна?