Нора (розгублена, перелякана, стоїть як укопана і шепоче). Він так і зробить. Зробить — незважаючи ні на що… Ні, ніколи в світі, нізащо! Не можна допустити цього! Краще все інше! Рятунок!.. Вихід!
Дзвінок у передпокої.
Доктор Ранк!.. Краще все інше! Краще все інше — що б там не було. (Проводить руками по обличчю і, опанувавши себе, йде відчиняє двері до передпокою.)
Доктор Ранк знімає з себе шубу в передпокої і вішає її. Протягом наступної сцени починає вечоріти.
Нора. Здрастуйте, докторе Ранк. Я вас по дзвінку пізнала. Та ви тепер не йдіть до Торвальда: він, здається, зайнятий.
Ранк. А ви? (Входить до кімнати.)
Нора (зачиняючи двері в приймальню). О, ви знаєте, — для вас у мене завжди знайдеться вільна хвилинка.
Ранк. Дякую. Скористаюся з цього, доки можна.
Нора. Що ви хочете цим сказати? «Доки можна»?..
Ранк. Саме так. Це вас лякає?
Нора. Ви так якось це сказати… Що ж такого може статися?
Ранк. Те, на що я давно чекав. Щоправда, я не сподівався, що це буде так швидко.
Нора (хапає його за руку). Про що таке ви дізналися? Докторе, скажіть же мені.
Ранк (сідаючи біля грубки). Погана справа. Три чисниці до смерті. Нічого не поробиш.
Нора (переводячи подих). Це ви про себе?..
Ранк. А то про кого ж? Нічого брехати собі самому. Я найнікчемніший з усіх моїх пацієнтів, фру Хельмер. Цими днями я вчинив генеральну ревізію мого внутрішнього стану. Банкрот. Не пройде, мабуть, і місяця, як я буду гнити на кладовищі.
Нора. Фу, як ви гидко висловлюєтесь.
Ранк. Сама справа надзвичайно гидка. А найгірше те, що перед кінцем буде багато гидкого, потворного. Тепер мені залишається зробити одне дослідження. Зроблю його — і буду знати приблизно, коли почнеться розклад. І ось що я вам скажу. Хельмер зі своєю витонченою натурою відчуває непереборну огиду до будь-якої потворності. І я не дозволю йому приходити до мене, хворого.
Нора. Але ж, докторе Ранк…
Ранк. Не дозволю. Ні в якому разі. Замкну двері… Як тільки я цілком буду певний в настанні гіршого, я надішлю вам свою візитну картку з чорним хрестом. Знайте тоді, що Мерзота руйнництва почалася.
Нора. Ні, ви сьогодні просто нестерпні. А мені ж так хотілося, щоб ви сьогодні були в особливо хорошому настрої.
Ранк. Зі смертю за плечима?.. І так розплачуватися за чужі гріхи! Де тут справедливість? І в кожній сім'ї так чи інакше настає подібна неминуча розплата.
Нора (затуляючи вуха). Дурниці! Веселіше, веселіше!
Ранк. Так, слово честі, тільки й залишається сміятися з усього цього. Моєму бідному невинному спинному мозку доводиться розплачуватися за веселі дні офіцерського життя мого батька!
Нора (біля столу ліворуч). Він був дуже охочим до спаржі і страсбурзьких паштетів? Так?
Ранк. Так, і до трюфелів.
Нора. Так-так, і до трюфелів. І до устриць, здається?
Ранк. Так, і до устриць, звісно.
Нора. І до всяких там портвейнів та шампанського. Дуже сумно, що всі ці смачні речі неодмінно позначаються на спинному хребті.
Ранк. І особливо сумно, що вони відбиваються на нещасливому хребті того, хто не скуштував їх ані крихти.
Нора. О, так, це найсумніше.
Ранк (допитливо дивлячись на неї). Гм!..
Нора (трохи згодом). Чого ви посміхнулись?
Ранк. Ні, це ви посміхнулись.
Нора. Ні, ви посміхнулись, докторе!
Ранк (встаючи). А ви ще лукавіша, ніж я гадав.
Нора. Мені сьогодні так і хочеться утнути щось таке…
Ранк. Я бачу.
Нора (кладе обидві руки йому на плече). Любий, любий докторе Ранк, не залишайте нас з Торвальдом.
Ранк. Ну, з цією втратою ви легко примиритесь. Тільки з очей, то й забудете.
Нора (злякано дивиться на нього). Ви гадаєте?
Ранк. Заведуться нові зв'язки, і…
Нора. У кого заведуться нові зв'язки?
Ранк. У вас і в Хельмера, коли мене не стане. Та ви вже на шляху до цього, здається. Навіщо здалася вам учора ввечері оця фру Лінне?