Нора. Ой-ой, та чи не ревнуєте ви мене до бідолашної Кристини?
Ранк. Звичайно. Вона заступить мене у вашому домі. Коли мене не стане, ця жінка, напевно…
Нора. Тсс! Не так голосно. Вона там.
Ранк. І сьогодні? От бачите!
Нора. Вона прийшла тільки допомогти мені полагодити мій костюм. Господи, який ви нестерпний. (Сідає на диван.) Ну, будьте ж розумним, докторе Ранк. Завтра побачите, як я чудово танцюю, і зможете уявляти собі, що це для вас, — ну, звичайно, і для Торвальда. (Виймає з картонки різні речі.) Докторе Ранк, сідайте тут, я вам щось покажу.
Ранк (сідає). Що таке?
Нора. Ось! Дивіться!
Ранк. Шовкові панчохи.
Нора. Кольору тіла. Хіба не диво? Так, тепер темно, але завтра… Ні-ні-ні, вище не можна бачити! А втім, вам можна показати й вище.
Ранк. Гм!..
Нора. Що ви так критично розглядаєте? Ви, може, думаєте, що вони мені не личать?
Ранк. Про це судити не берусь через брак певніших відомостей.
Нора (дивиться на нього якусь хвилину). Фу, як вам не соромно! (Легенько б'є його по вуху панчохами.) Ось вам за це. (Знову прибирає речі.)
Ранк. А які ще скарби мав я побачити?
Нора. Нічого більше не побачите. Ви нестерпний. (Наспівуючи, копається в речах.)
Ранк (після короткої мовчанки). Сидячи з вами ось так, просто, я не розумію… не можу збагнути… що сталося б зі мною, якби я не бував у вашому домі.
Нора (посміхаючись). Так, мені здається, ви справді почуваєтесь у нас зовсім непогано.
Ранк (тихше, дивлячись у простір). І хочеш не хочеш, а доведеться все це покинути…
Нора. Дурниці! Нічого ви не покинете!
Ранк (як і раніш). Піти, не залишивши навіть найменшого вдячного спогаду, навіть хвилинного співчуття… нічого, крім порожнього місця, яке може бути зайняте першим зустрічним.
Нора. А якби я тепер звернулася до вас з проханням? Ні…
Ранк. Про що?
Нора. Про великий доказ вашої дружби…
Ранк. Ну-ну?
Нора. Ні, бачте, я хочу сказати — про велику послугу…
Ранк. Невже ви справді хоч раз так ощасливите мене?
Нора. Ах, ви не знаєте, у чому справа.
Ранк. То скажіть.
Нора. Ні, не можу, докторе. Це вже надто велика послуга — тут і порада, і допомога, і послуга…
Ранк. Чим більше, тим краще. Але я не розумію, що це може бути. Говоріть же! Хіба я не користуюсь у вас довір'ям?
Нора. Як ніхто інший. Ви мій найвірніший, найкращий друг — я знаю, знаю. Якби ви допомогли мені, попередили щось!.. Ви знаєте, як щиро, як безмежно любить мене Торвальд. Він ні на хвилину не завагався б віддати за мене життя…
Ранк (нахиляючись до неї). Норо, ви гадаєте, він один тільки?..
Нора (легко здригнувши). Один…
Ранк. …хто з радістю віддав би за вас своє життя.
Нора (пригнічено). Ну, от…
Ранк. Я поклявся собі, що ви дізнаєтесь про це раніше, ніж мене не стане. Зручнішого випадку мені не дочекатись. Так, Норо, тепер ви знаєте. І знаєте також, що ви мені можете довіритися швидше, ніж будь-кому.
Нора (встає, спокійним, рівним тоном). Пропустіть мене.
Ранк (даючи їй пройти, а сам — продовжуючи сидіти). Норо…
Нора (на дверях передпокою). Елене, принеси лампу. (Іде до грубки.) Ах, милий докторе Ранк, це дуже негарно з вашого боку.
Ранк (встаючи). Що я покохав вас так само щиро, як інший? Це негарно?
Нора. Ні, але те, що ви сказали мені про це. Цього зовсім не треба було робити…
Ранк. Тобто? Чи ви знали?..
Служниця входить з лампою, ставить її на стіл і виходить.
Норо… фру Хельмер… Я питаю, ви знали що-небудь?
Нора. Ах, звідки я знаю, що знала, а чого не знала? Я, справді, не можу сказати вам… І що це вас спонукало, докторе! Все було так добре.
Ранк. В кожному разі, ви тепер можете бути впевнені, що я весь у вашому розпорядженні і душею, і тілом. Тож говоріть…
Нора (дивиться на нього). Після цього?
Ранк. Прошу вас, дайте ж мені дізнатись, у чому справа?