Нора. Нічого ви тепер не дізнаєтесь.
Ранк. Ні-ні, не карайте мене так. Дайте мені зробити для вас усе, що тільки в силах людських.
Нора. Тепер ви нічого не можете зробити для мене. А втім, мені, мабуть, і не треба ніякої допомоги. Побачите, що все це лише фантазії. Звичайно. Авжеж. (Сідає на качалку, дивиться на нього посміхається.) Ну, скажу я вам, хороший ви, нічого сказати! Вам не соромно тепер, при лампі?
Ранк. Ні, власне кажучи… Але, мабуть, мені відразу треба піти… Назавжди?
Нора. Ні, не потрібно. Звичайно, ви будете приходити, як і раніше. Ви ж знаєте, Торвальд не може обійтися без вас.
Ранк. А ви?
Нора. Ну, і мені завжди дуже весело з вами, коли ви до нас приходите.
Ранк. Саме це і збивало мене з толку. Ви для мене загадка. Не раз мені здавалося, що вам майже так само приємна моя присутність, як і присутність Хельмера.
Нора. Бачите, деяких людей любиш більш за все. А з іншими якось найбільше хочеться бути разом.
Ранк. Мабуть, у цьому є доля правди.
Нора. У себе вдома я, звичайно, найбільше любила тата. Але мені завжди страх як подобалося потай пробиратися в кімнату до служниці. Там мене зовсім не повчали, і там завжди точилися веселі розмови.
Ранк. Ага, так ось кого я заміняв вам.
Нора (схоплюючись і підбігаючи до нього). Ох, любий, славний докторе Ранк. Я зовсім не те мала на увазі. Але ви розумієте, що і з Торвальдом, як і з татом…
Служниця (входить з передпокою). Пані… (Шепоче щось і подає картку.)
Нора (поглядаючи на картку). А! (Засуває її в кишеню.)
Ранк. Якась неприємність?
Нора. Ні-ні, ніскільки. Це просто — новий костюм для мене…
Ранк. Як? Та ось же він лежить.
Нора. Ох, це не той. То інший. Я замовила… Але Торвальд не повинен знати…
Ранк. Ага, ось вона, велика таємниця!
Нора. Саме так. Підіть до нього. Він у себе. Затримайте його поки що.
Ранк. Будьте спокійні. Він од мене не втече. (Йде до кабінету.)
Нора (до служниці). То це він чекає на кухні?
Служниця. Так, прийшов з чорного ходу.
Нора. Хіба ти не сказала йому, що тут сторонні люди?
Служниця. Сказала, тільки це не допомогло.
Нора. І не пішов?
Служниця. Ні, йому треба поговорити з пані.
Нора. То проведи його сюди, тільки тихенько, Елене. Нікому не кажи про це. Це буде сюрприз для чоловіка.
Служниця. Так-так, розумію, розумію… (Виходить.)
Нора. Біда йде… Іде все-таки… Ні-ні-ні! Не буде цього, не може бути! (Іде, замикає двері до кабінету на засувку.)
Служниця відчиняє двері з передпокою, пропускає в кімнату Крогстада і зачиняє за ним двері. Він у дорожній шубі, у високих чоботях і хутряній шапці.
Нора (йдучи йому назустріч). Говоріть тихіше — чоловік дома.
Крогстад. Ну й нехай.
Нора. Що вам потрібно від мене?
Крогстад. Дізнатися про дещо.
Нора. То швидше. Що таке?
Крогстад. Вам, звичайно, відомо, що мене звільнено.
Нора. Я не могла перешкодити цьому, пане Крогстад. Я, скільки могла, відстоювала вас, та все надаремно.
Крогстад. То ваш чоловік мало так любить вас? Знає, що я можу зробити вам і все-таки наважується?..
Нора. Як ви можете гадати, що він знає про це?
Крогстад. Ні, я, власне, і не гадав. Не в характері мого милого Торвальда Хельмера було б виявити стільки мужності…
Нора. Пане Крогстад, я вимагаю поваги до мого чоловіка.
Крогстад. Вибачте, я з належною повагою. Та якщо ви тримаєте цю справу в такій таємниці, то я насмілюсь гадати, що ви тепер краще, ніж учора, розумієте, що, власне, ви вчинили.
Нора. Краще, ніж ви могли б коли-небудь пояснити мені.
Крогстад. Ще б пак, такий поганий законник, як я!..
Нора. Що вам потрібно від мене?
Крогстад. Я прийшов тільки глянути, як у вас справи, фру Хельмер. Я весь день про вас думав. Лихвар, крючкотвор, ну, одне слово, такий, як я, також, бачте, не позбавлений того, що зветься серцем.
Нора. Доведіть це. Подумайте про моїх маленьких дітей.
Крогстад. А ви з вашим чоловіком подумали про моїх? Ну, та це однаково. Я хотів тільки сказати вам, що вам не слід так близько до серця брати цю справу. Спершу я не буду починати проти вас судового переслідування.