Це вони! Вони! (Біжить і відчиняє зовнішні двері.)
Входить нянька Анна-Марія з дітьми.
Заходьте! Заходьте! (Нахиляється і цілує дітей.) Ах ви, любі мої, славні! Подивись на них, Кристино! Ну, чи не славненькі ж?
Ранк. Розмовляти на протягу забороняється!
Хельмер. Ходімо.
Фру Лінне. Тепер тут саме час залишатися тільки матусям.
Лікар Ранк, Хельмер і фру Лінне виходять; Анна-Марія входить з дітьми до кімнати. Нора також входить, зачиняючи двері до передпокою.
Нора. Які свіженькі, жваві, рум'яненькі! Просто яблучка, розанчики!.. То весело було? А, це чудово. Справді? Ти катав на санчатах і Боба, і Еммі? Обох відразу? Ти диви! Молодчина-хлопчак мій Івар!.. Ні, дай потримати її, Анно-Маріє! Дорога моя, люба лялечко! (Бере у няні меншу дівчинку і кружляє з нею.) Так-так, мама потанцює і з Бобом! Що? В сніжки гралися? Ах, шкода, що мене з вами не було… Ні, облиш, я сама їх роздягну, Анно-Маріє. Дай, будь ласка, мені самій, — це так весело. Там для тебе кава стоїть, на грубці.
Нянька виходить у двері ліворуч. Нора роздягає дітей, розкидаючи скрізь їхню одежу і продовжуючи розмовляти з дітьми.
Ось як? Великий собака біг за вами? А не вкусив?.. Ні, собаки не кусають таких славних, маленьких лялечок… Ні-ні! Не зазирати у пакунки, Іваре! Що там?.. Коли б ви знали, що там! Ні-ні! Це бека!.. Що? Гратися хочете! У що ж ми будем гратися? У жмурки? Ну, давайте в жмурки. Перший хай Боб заховається… Ах, мені? Ну, гаразд, я перша.
Починається гра. Супроводжувана сміхом, веселощами; ховаються і в цій кімнаті, і в сусідній, праворуч. Нарешті Нора ховається під стіл; діти гамірно вбігають до кімнати, шукають матір, але не можуть відразу знайти, чують її приглушений сміх, кидаються до столу, піднімають скатерку і знаходять. Цілковите захоплення. Нора висовується, ніби хоче злякати їх. Новий вибух захоплення. Тим часом стукають у вхідні двері. Ніхто не помічає. Тоді двері з передпокою розчиняються і з'являється Крогстад. Він вичікує якусь хвилинку. Гра триває.
Крогстад. Вибачте, фру Хельмер…
Нора (легко скрикуючи, обертається і напівпідводиться). А! Що вам?
Крогстад. Вибачте. Вхідні двері не були причинені. Забули, мабуть, зачинити…
Нора (встаючи). Чоловіка немає вдома, пане Крогстад.
Крогстад. Знаю.
Нора. Ну… Що ж вам потрібно?
Крогстад. Поговорити з вами.
Нора. Зі… (До дітей тихо.) Ідіть до Анни-Марії. Що? Ні, чужий дядя нічого поганого не заподіє мамі. Коли він піде, ми ще пограємось. (Виводить дітей до кімнати ліворуч і замикає за ними двері. Стурбовано, напружено.) Ви хочете поговорити зі мною?
Крогстад. Так, хочу.
Нора. Сьогодні?.. Але ж у нас ще не перше число…
Крогстад. Ні, у нас свят-вечір. І від вас залежать веселі свята.
Нора. Що ж вам потрібно? Я зовсім не можу сьогодні…
Крогстад. Про це ми поки що не говоритимемо. Про інше. У вас, мабуть, знайдеться вільна хвилина?
Нора. Гм… так, звичайно, знайдеться, щоправда…
Крогстад. Гаразд. Я сидів унизу, в ресторані Ульсена, і бачив, як ваш чоловік пішов вулицею…
Нора. Так-так.
Крогстад. З дамою.
Нора. І що ж?
Крогстад. Дозвольте спитати: це не фру Лінне?
Нора. Так.
Крогстад. Щойно приїхала до міста?
Нора. Так, сьогодні.
Крогстад. Вона вам близька подруга?
Нора. Так. Але я не бачу…
Крогстад. І я колись був знайомий з нею.
Нора. Знаю.
Крогстад. Справді? То ви її знаєте? Я так і думав, тоді дозвольте мені запитати вас прямо: фру Лінне одержить місце в банку?
Нора. Як ви насмілюєтесь випитувати у мене, пане Крогстад, ви, підлеглий мого чоловіка? Та коли вже ви спитали, то знайте: так, фру Лінне матиме місце. І це я поклопоталася про неї, пане Крогстад. Ось вам!
Крогстад. Значить, я не помилився?
Нора (ходить сюди й туди по кімнаті). Я вважаю, ми можемо все-таки мати певний вплив. З того, що народжуєшся жінкою, зовсім не випливає, що… І як підлеглому, пане Крогстад, вам, мабуть, треба було б остерігатися і не зачіпати того, хто… гм…
Крогстад. Хто має вплив?
Нора. Саме так!
Крогстад (міняючи тон). Фру Хельмер, чи не згодитесь ви застосувати свій вплив на мою користь?