Яльмар. Я? Померти серед мороку! Ні, знаєш, Грегерсе, облиш ці розмови.
Грегерс. Заспокойся. Я постараюся витягти тебе на поверхню. І я, бачиш, знайшов собі мету життя — з учорашнього дня.
Яльмар. Дуже можливо. Але тільки мені ти вже дай спокій. Можу тебе запевнити, що — коли, звичайно, не брати до уваги моєї легко пояснюваної душевної меланхолії — я цілком щасливий, наскільки лише може бажати людина.
Грегерс. Це тобі здається, тому що ти заражений міазмами.
Яльмар. Ні, любий Грегерсе, годі тобі базікати про міазми та про заразу. Я зовсім не звик до таких розмов. Від домашніх я ніколи не чую нічого такого неприємного.
Грегерс. Ще б пак! Цьому можна повірити.
Яльмар. Так, бо мені це шкодить. І ніяких болотних міазмів тут нема. Не розкішно живе бідний фотограф… скромна його доля… Але я винахідник і годую сім'ю. Це й підтримує мене і підносить над моєю скромною долею… А! Ось і сніданок!
Гіна і Гедвіг несуть пляшки з пивом, графинчик з горілкою, склянки та ін. У цей час з вхідних дверей з'являються Мольвік і Реллінг, обоє без капелюхів і без пальт. Мольвік у чорному.
Гіна (ставить пляшки на стіл). Ці двоє, звичайно, не запізняться.
Реллінг. Мольвік зачув запах вінегрету, — його й не втримати. Ще раз здрастуйте, фру Екдаль.
Яльмар. Грегерсе, дозволь тобі відрекомендувати кандидата Мольвіка. А це лікар… та Реллінга ти ж знаєш?
Грегерс. Трошки.
Реллінг. Е, та це пан Верле молодший. Так, ми з вами погиркалися трошки там, на заводі в Гірській долині. Ви, здається, щойно переїхали сюди?
Грегерс. Сьогодні вранці.
Реллінг. А під вами живемо ми з Мольвіком, так що вам недалеко ходити по лікаря і по пастора, якщо буде потреба.
Грегерс. Дякую. Це може-таки статися. Вчора нас сиділо за столом тринадцятеро.
Яльмар. Ах, знову ти з неприємностями!
Реллінг. Тобі нема чого хвилюватися, Екдалю, тебе це не торкається.
Яльмар. Дуже б хотів цього, заради сім'ї… Ну давайте-но сядемо, будемо їсти, пити і веселитися.
Грегерс. Ми хіба не зачекаємо на твого батька?
Яльмар. Ні, він велів подати собі потім до його кімнати. Сідайте ж!
Чоловіки сідають за стіл, їдять і п'ють.
Гіна і Гедвіг входять і виходять, прислуговуючи.
Реллінг. Вчора Мольвік страх як розгулявся, фру Екдаль.
Гіна. Он як? Вчора знову?
Реллінг. Ви не чули, коли я привів його додому вночі?
Гіна. Ні, щось не чула.
Реллінг. І добре. А то він просто біда, як розбушувався.
Гіна. Невже правда, Мольвік?
Мольвік. Поставимо хрест на події ночі. Моє найкраще «я» тут ні при чому.
Реллінг (до Грегерса). На нього іноді находить — наче навождення, і тоді мені тільки й лишається, що йти з ним пиячити. Демонічна натура наш кандидат Мольвік.
Грегерс. Демонічна?
Реллінг. Так, демонічна.
Грегерс. Гм…
Реллінг. А демонічні натури не такі, щоб іти прямою стежкою; нема, нема та й звернуть набік… Ну а ви все сидите там, на цьому поганому, закоптілому заводі?
Грегерс. Сидів досі.
Реллінг. І що ж ви, одержали нарешті повністю по своїх «вимогах»?
Грегерс. Вимогах? (Зрозумівши.) Ах, так.
Яльмар. Ти пред'являв векселі, Ґрегерсе?
Грегерс. А, пусте.
Реллінг. Пред'являв-таки. Обходив там усіх обивателів, ставлячи до них якісь «ідеальні вимоги», — як він висловлювався.
Грегерс. Я був тоді дуже молодий.
Реллінг. Це правда. Ви були страшенно молоді. І ваші «ідеальні вимоги» так ні разу й не були задоволені, поки я жив там.
Грегерс. І пізніше теж.
Реллінг. Ну і ви, сподіваюсь, настільки порозумнішали з того часу, що трохи скинули з тих вимог.
Грегерс. Ніколи, якщо передо мною справжня людина.
Яльмар. Що ж, це цілком резонно, я гадаю… Дай-но масла, Гіно.
Реллінг. І шматок сала Мольвіку.
Mольвік. Брр! Тільки не сала.
Стукіт у двері з горища.
Яльмар. Відчини, Гедвіг, дідусь хоче вийти.
Гедвіг іде і трохи відсуває одну половину дверей.
Старий Екдаль виходить із шкуркою кролика.
Гедвіг знову засовує двері.
Екдаль. Доброго здоров'я, панове! Чудово пополював. Он якого здорового застрелив.
Яльмар. І оббілував — без мене!..
Екдаль. Навіть і посолив. Чудове, ніжне м'ясо у кроликів! І таке солодке! Просто цукор… Приємного апетиту, панове! (Виходить до себе.)
Mольвік (схоплюючись). Пробачте… я не можу… мені треба якомога скоріше вниз…
Реллінг. Ти випий содової водички, друже!