Гіна (мало не плачучи). Ні, не кажи так, Екдалю… Я завжди тільки й думала, щоб тобі було добре.
Яльмар. Я питаю — що тепер станеться з мрією батька і годувальника сім'ї? Лежачи бувало там на дивані і сушачи собі голову над винаходом, я вже почував, що він забирає останні мої сили. Я вже відчував, що день, коли я триматиму в своїх руках патент, буде моїм останнім днем. І моєю мрією було, що ти, вдова покійного винахідника, будеш зате жити в шані і достатку.
Гіна (утираючи сльози). Ні, не кажи так, Екдалю. Не дай Боже мені дожити до того дня, коли я стану вдовою!
Яльмар. Е, тепер все одно! Тепер усе загинуло!
Грегерс Верле обережно відчиняє вхідні двері і зазирає до кімнати.
Грегерс. Можна ввійти?
Яльмар. Заходь.
Грегерс (входить з сяючим обличчям, простягаючи до них руки). Ну, любі мої!.. (Переводить погляд з одного на другого і шепоче Яльмарові.) Що, ще не звершилося?
Яльмар (голосно). Звершилось!
Грегерс. Так?
Яльмар. Я пережив найгіркіші хвилини мого життя.
Грегерс. Але зате і найвищі, я гадаю.
Яльмар. Ну, поки що, в усякому разі, справу зроблено, та й край.
Гіна. Хай вас Бог простить, пане Верле!
Грегерс (дуже здивовано). Але я не розумію…
Яльмар. Чого не розумієш?
Грегерс. Такий великий розрахунок… розрахунок з минулим… який дозволить збудувати на руїнах минулого нову, міцну будову, почати нове життя, створити подружній союз у дусі істини, без будь-якої брехні і утаєння…
Яльмар. Знаю, знаю, добре знаю.
Грегерс. Я був такий певний, що коли відчиню двері, то назустріч мені засяє яскраве світло просвітлення, оновленого подружжя. І раптом цей морок… щось неясне, важке, сумне…
Гіна. Ах, он воно що! (Знімає абажур.)
Грегерс. Ви не хочете зрозуміти мене, фру Екдаль. Ні, ні. Вам, певно, ще потрібен час… Але ти, Яльмаре? Цей великий розрахунок з минулим не міг же не піднести тобі настрій.
Яльмар. Ну звичайно, так воно й є. Тобто до певної міри.
Грегерс. Адже що на світі може зрівнятися з тим почуттям, якого зазнає людина, коли прощає провинну душу і підносить її до себе своєю любов'ю!
Яльмар. Ти гадаєш, людина легко заспокоїться після келиха гіркоти, якого я щойно випив?
Грегерс. Звичайна людина, мабуть, ні. Але така людина, як ти!..
Яльмар. Та, Господи Боже мій, знаю, знаю. Але ти вже не дуже підганяй мене, Грегерсе. На все, бач, потрібен час.
Грегерс. У тобі занадто багато від… дикої качки, Яльмаре.
Реллінг входить.
Реллінг. Як, знову дика качка на сцені?
Яльмар. Мисливська здобич комерсанта Верле з перебитим крилом, так.
Реллінг. Комерсанта Верле?… Ви вже тепер про нього заговорили?
Яльмар. І про нього… і про нас.
Реллінг (півголосом до Грегерса). А щоб вас чорт забрав!
Яльмар. Що ти там кажеш?
Реллінг. Я висловлюю щире побажання, щоб знахар — цілитель душ — забирався звідси. А то він тут зіб'є з пантелику вас обох.
Грегерс. Цих двох не збити з пантелику, пане Реллінг. Про Яльмара я й говорити не буду, його ми знаємо. Але й вона в глибині душі, далебі, натура чесна, на яку можна звіритись.
Гіна (готова заплакати). І залишили б ви мене такою, якою я вже є.
Реллінг (до Грегерса). Чи не буде зухвальством спитати вас, що вам, власне, потрібно у цьому домі?
Грегерс. Мені потрібно заснувати чесне, справжнє подружжя.
Реллінг. По-вашому, подружжя Екдаль не таке, як треба?
Грегерс. Воно, мабуть, не гірше від багатьох інших, на жаль. Але це ще не справжнє подружжя.
Яльмар. Ти ніколи не підносився до ідеальних вимог, Реллінг.
Реллінг. Дурниця, любий мій!.. Дозвольте спитати, пане Верле, чи багато — ну хоча б приблизно — бачили ви справжніх подружжів на своєму віку?
Грегерс. Мабуть, навряд чи хоч одне.
Реллінг. Ія також.
Грегерс. Але я бачив без краю багато подружжів протилежного типу. І мав нагоду близько спостерігати, як такий союз може покалічити і чоловіка, і жінку.
Яльмар. Людина може втратити будь-які моральні устої. Ось у чому весь жах.
Реллінг. Я, власне, ніколи не був одружений по-справжньому і через те не смію судити про ці речі. Але знаю все-таки, що до подружжя належить і дитина. А дитини ви не займайте.
Яльмар. О!.. Гедвіг!.. Моя бідолашна Гедвіг!
Реллінг. То чи не будете ви ласкаві не вплутувати сюди Гедвіг? Ви обоє люди дорослі. Ви собі плутайтесь і розплутуйтесь між собою, як знаєте, якщо є охота. Але з Гедвіг ви повинні бути обережніші, кажу я. Бо інакше недовго й до біди!