Йоган. Ура, Лоно! Вона їде з нами!
Бетті. Йогане! Яка легковажність!
Рерлун. Чи ж це можливо? Такий колосальний скандал! Як зуміли ви звабити її?…
Йоган. Ну-ну, любий мій! Що це ви говорите?
Рерлун. Відповідайте мені, Діно. Це ви самі?… Це ваше власне, вільне рішення?
Діна. Мені треба виїхати звідси.
Рерлун. Але з ним?… З ним?…
Діна. Вкажіть мені когось іншого, у кого вистачило б мужності взяти мене з собою.
Рерлун. Ну то знайте ж, хто він такий!
Йоган. Замовкніть!
Бернік. Ні слова більше!
Рерлун. Погано б я служив тоді тому суспільству, на сторожі моральних підвалин якого мене поставлено. І вчинок мій не мав би виправдання по відношенню до цієї молодої дівчини, у вихованні якої я брав немалу участь і яка мені…
Йоган. Стережіться!
Рерлун. Вона повинна про це знати. Діно, цей чоловік — причина нещастя і ганьби вашої матері!
Бернік. Пане ад'юнкт!
Діна. Він? (Звертається до Йогана.) Це правда?
Йоган. Карстене! Відповідай ти!
Бернік. Ні слова більше! Тепер не час для пояснень.
Діна. Значить, правда?…
Рерлун. Правда, правда. І цього ще мало! Чоловік, якому ви так довіряєтесь, утік з батьківщини не з порожніми руками… Каса вдови Бернік… її син може це засвідчити!
Лона. Брехун!
Бернік. А!
Бетті. Боже мій, Боже мій!
Йоган (кидаючись на ад'юнкта з піднятою рукою). І ти насмілюєшся?…
Лона (заступаючи йому дорогу). Йогане, не чіпай його.
Рерлун. Так, вдарте мене. Але правда повинна торжествувати, а це правда. Сам консул Бернік це говорив, і всьому місту це відомо… Тепер, Діно, ви знаєте цього чоловіка.
Коротка пауза.
Йоган (схопивши Берніка заруку, тихо). Карстене! Карстене! Що ти зробив?
Бетті (в сльозах, пошепки). О Карстене! Яку ганьбу я на тебе накликала!
С а н с т а д (швидко входить з правого боку і спиняється, тримаючись за ручку дверей). Поспішіть же, пане консул. Залізниця висить на волоску.
Бернік (розгублено). Що ж це таке?… Що мені робити?…
Лона (серйозно і багатозначно). Іти й бути підпорою суспільства, зятю.
Сан стад. Так, так, поспішайте; нам потрібний весь ваш моральний авторитет.
Йоган (до Берніка, напівголосно). Берніку, завтра ми з тобою поговоримо. (Виходить через сад.)
Бернік якось машинально виходить направо за Санстадом.
Дія третя
Там же.
Бернік входить з лівого боку, дуже схвильований, з хлистом у руці, і лишає двері напіврозчинені.
Бернік. Ось! Так буде певніш! Сподіваюсь, він не забуде цього прочухана! (Звертається до когось у сусідній кімнаті). Що ти кажеш?… А я тобі кажу, що ти нерозумна мати! Ти його балуєш, потураєш йому в усіх його вибриках! Такий негідник! Ні, не негідник? А як же ти все це звеш? У мене й так повнісінько турбот, а він тікає вночі з дому, пускається в море на рибальському човнику, пропадає майже цілий день, лякає мене мало не до смерті. І це хлоп'я ще сміє загрожувати, що зовсім утече з дому. Хай тільки спробує!.. Ти? Я думаю, тобі й горя мало, хоч би він і зовсім пропав!.. Справді?… Справді?… Але в мене є діло, яке мені треба кому-небудь відписати після себе, і мені немає сенсу померти бездітним… Без розмов, Бетті!
Як я сказав, так і буде. Він посидить під домашнім арештом… (Прислухаючись.) Цить! Щоб ніхто не знав!
Управитель Крап входить з правого боку.
Крап. Можете ви приділити мені одну хвилину, пане консул?
Бернік (кидаючи хлист). Можу, можу. Ви з верфі?
Крап. Прямо звідти. Гм…
Бернік. Ну? Сподіваюсь, «Пальма» в порядку?
Крап. «Пальма» може вирушати завтра, але…
Бернік. Так ви з приводу «Індіанки»? Я так і думав, що цей упертий…
Крап. «Індіанка» теж може вирушати завтра, але боюсь, що вона недалеко запливе.
Бернік. Що це значить?
Крап. Вибачте, пане консул, двері не зачинені, і, здається, там хтось є…
Бернік (зачинивши двері). Ну, що там за секрети?
Крап. А те, що суднобудівник Еуне, очевидячки, має намір пустити «Індіанку» на дно з усім вантажем і екіпажем.
Бернік. Хай Бог милує! Як вам таке спало на думку?
Крап. Інакше й пояснити собі не можна, пане консул.
Бернік. Розкажіть же мені все коротко і ясно.
Крап. Ось послухайте. Ви самі знаєте, як повільно іде в нас на верфі робота, відколи ми завели нові машини і набрали нових, недосвідчених робітників.