Фру Люнге (до фру Руммель). Чи не в цій п'єсі ви грали коханку, фру Руммель? Пригадуєте, ви мені розповідали?
Фру Руммель (скоса кидаючи погляд на ад'юнкта). Я?… Щось не пригадую, фру Люнге. Але я добре пам'ятаю, як відкрито й шумно тут жили тоді.
Фру Голт. Я навіть знаю сім'ї, де давали по два званих обіди на тиждень.
Фру Люнге. І ще тут грала заїжджа трупа, я чула.
Фру Руммель. Ах, це було найгірше.
Фру Голт (щулячись). Гм… Гм…
Фру Руммель. Трупа? Ні, зрештою, цього я зовсім не пригадую.
Фру Люнге. Та як же! Розповідають, ніби ці панове бог зна що тут виробляли!.. А що, власне кажучи, було?
Фру Руммель. Власне кажучи, нічогісінько, фру Люнге.
Фру Голт. Дінусю, передай мені оту білизну.
Бетті (в той же час). Дінусю, піди скажи Катрині, щоб подавала кофе.
Mарта. Я з тобою, Діно.
Діна й Марта виходять крізь другі двері ліворуч.
Бетті (підводячись). І мене, mesdames, прошу пробачити на хвилинку. Я думаю, краще пити кофе на терасі.
Виходить на терасу і починає накривати на стіл.
Ад'юнкт Рерлун, стоячи на дверях, розмовляє з нею.
Гільмар Теннесен сидить на терасі і курить.
Фру Руммель (пошепки). Господи, фру Люнге, як ви мене налякали!..
Фру Люнге. Я?
Фру Голт. Та ви ж самі почали, фру Руммель!
Фру Руммель. Я? Та що це ви, фру Голт? Я й словом не згадала.
Фру Люнге. Тав чому ж справа?
Фру Руммель. Іяк ви могли завести цю розмову? Тільки подумати! Хіба ж ви не помітили, що Діна була тут?
Фру Люнге. Діна? Господи, та хіба що-небудь з…
Фру Голт. Та ще тут у домі! Невже ж ви не знаєте, що брат фру Бернік…
Фру Люнге. Що ж він? Я ще нічогісінько не знаю. Я ж тут зовсім недавно.
Фру Руммель. Та хіба ж ви не чули?… Гм… (Дочці.) Ти б прогулялася в садку, Гільдо.
Фру Голт. Піди й ти, Нетто. І прошу тебе, тримайся ласкаво з бідною Діною, коли вона прийде.
Гільда і Нетта ідуть у садок.
Фру Люнге. Ну, що ж таке було з братом фру Бернік?
Фру Руммель. Ви не знаєте? Брудна історія!
Фру Люнге. Виходить, у студента Теннесена була брудна історія?
Фру Руммель. Та ніж бо, фру Люнге. Цей Теннесен її двоюрідний брат, а я кажу про рідного…
Фру Голт. Про безпутного Теннесена…
Фру Руммель. Його звали Йоган. Він утік в Америку.
Фру Голт. Довелось утекти, можете собі уявити!
Фру Люнге. Виходить, це з ним була брудна історія?
Фру Руммель. Так, дещо таке… Як би вам сказати? Дещо таке з матір'ю Діни… О, я так пригадую все, ніби це сьогодні трапилось. Йоган Теннесен служив тоді в конторі старої Бернік, а Карстен Бернік тільки-но повернувся з Парижа, і ще не було оголошено, що він заручений з Бетті…
Фру Люнге. Ну, а брудна історія?
Фру Руммель. Та, бачите, тієї зими грала тут трупа Меллера…
Фру Голт. Їв цій трупі був актор Дорф з дружиною. Вся молодь до божевілля захоплювалась нею.
Фру Руммель. Бог зна, чого її вважали такою красунею!.. І ось одного разу актор Дорф повертається додому пізно ввечері…
Фру Голт. Цілком несподівано…
Фру Руммель. І застає… Ні, цього й розповісти неможливо.
Фру Голт. Ні, фру Руммель, нічого він не застає, адже двері були замкнені зсередини!
Фру Руммель. Так я ж про це й кажу, — застає замкнені двері. І, уявіть собі, отому… в кімнаті довелось вискочити у вікно!
Фру Голт. З мезоніна!
Фру Люнге. І це був брат фру Бернік?
Фру Руммель. Атож!
Фру Люнге. І потім він утік в Америку?
Фру Голт. Довелось утекти, ви розумієте!
Фру Руммель. Тому що потім розкрилося ще дещо, чи не гірше від цього. Подумайте, він запустив лапу до каси…
Фру Голт. Ну, це ще не напевне, фру Руммель; можливо, це були просто плітки.
Фру Руммель. Ні, ви тільки скажіть, будьте ласкаві. Коли все місто знало про це! Адже стара Бернік за малим не збанкрутіла через це. Мій чоловік мені тоді ж це все розповідав. Та Боже мене борони це поширювати!
Фру Голт. У всякому разі, ці гроші пішли не на мадам Дорф, бо вона…
Фру Люнге. Так, так… Як же вони потім між собою порозумілися… батьки Діни?
Фру Руммель. Та він собі поїхав, покинув і жінку, і дитину, а в цієї штучки вистачило нахабства залишатися тут ще цілий рік. Звичайно, вона не насмілювалась більше появлятися на сцені. Жила з того, що прала й шила на людей.
Фру Голт. Потім спробувала відкрити школу танців.
Фру Руммель. Розуміється, нічого з цього не вийшло. Які б це батьки довірили своїх дітей такій особі? Та вона недовго й прожила. Ця білоручка, очевидно, не звична була до праці. Заслабла на груди і померла.