Нора. Звичайно, ви не так мене зрозуміли. Я! Як ви могли подумати, що я маю вплив на свого чоловіка?
Кроґстад. О, я знаю вашого чоловіка ще зі студентських років. І думаю, що пан директор банку не стійкіший за інших одружених чоловіків.
Нора. Якщо ви говоритимете зневажливо про мого чоловіка, я покажу вам на двері.
Кроґстад. Ви дуже відважні, фру Гельмер.
Hора. Я вже вас не боюся. Після Нового року я швидко від цього звільнюся.
Кроґстад (трохи стриманіше). Послухайте, фру Гельмер. Як буде треба, я боротимуся за своє скромне місце в банку не на життя, а на смерть.
Нора. Справді схоже на те.
Кроґстад. Не тільки через платню, вона найменше важить. Але є ще й інше… Ну, та що там, кажу, як є! Річ, бачите, ось у чому. Ви, як усі, звичайно, добре знаєте, що колись давно я нерозважно зробив те, чого не можна було робити.
Нора. Здається, я чула щось таке.
Кроґстад. До суду не дійшло, та однаково всі шляхи для мене відтоді закрилися. Отож я й узявся до тих справ, про які ви знаєте. За щось же треба було вхопитися. І насмілюся сказати, що я був не з найгірших. Але тепер мені треба виплутатися з усього цього. У мене підростають сини, і задля них я мушу відновити, наскільки можна, своє колишнє становище в суспільстві. Посада в банку була для мене ніби перший східець. А тепер ваш чоловік хоче мене зіпхнути з цього східця, щоб я знову впав у яму.
Нора. Але ж, боже мій, я не маю ніякої змоги допомогти вам, пане Кроґстад.
Кроґстад. Тому, що не хочете, але в мене є спосіб примусити вас.
Нора. Не думаєте ж ви сказати моєму чоловікові, що я винна вам гроші?
Кроґстад. Гм, а якби й сказав?
Hора. То ви повелися б ганебно. (Ковтає сльози.) Щоб про мою таємницю, якою я так тішилася, так пишалася, він довідався у такий негарний, брутальний спосіб… Довідався від вас. Ви хочете, щоб у мене були жахливі неприємності…
Кроґстад. Тільки неприємності?
Нора (палко). Але якщо ви це зробите, то вам же буде гірше. Мій чоловік тоді справді побачить, яка ви погана людина, і нізащо не залишить вас у банку.
Кроґстад. Я питаю вас, чи ви боїтеся тільки хатніх неприємностей?
Нора. Якщо мій чоловік довідається про цей борг, то відразу оплатить решту, і ми не будемо більше з вами знатися.
Кроґстад (підступає на крок ближнє до неї). Слухайте, фру Гельмер… або у вас дуже коротка пам'ять, або ви зовсім не розумієтесь у цих справах. Доведеться мені докладніше розтлумачити, що ви вчинили.
Нора. Як це?
Кроґстад. Коли ваш чоловік захворів, ви прийшли до мене позичити тисячу двісті спецій.
Нора. Я більше нікого не знала.
Кроґстад. Я пообіцяв вам роздобути таку суму…
Нора. І ви роздобули її.
Кроґстад. Я пообіцяв роздобути вам гроші на певних умовах. Ви тоді були такі заклопотані чоловіковою хворобою і хотіли так швидко отримати гроші на подорож, що, мабуть, зовсім не думали про всі подробиці. Тому варто нагадати їх вам. Отже, я пообіцяв роздобути вам гроші під боргове забов'язання, яке склав для вас.
Нора. Так, і я його підписала.
Кроґстад. Гаразд. Але внизу було ще додано кілька рядків — порука вашого батька за вас. Ті рядки мав підписати ваш батько.
Нора. Мав?… Він же підписав їх.
Кроґстад. Я залишив місце на дату. Тобто ваш батько мав поставити її тоді, коли підписуватиме документ. Пам'ятаєте?
Нора. Начебто пам'ятаю…
Кроґстад. Я передав вам, щоб ви поштою послали його своєму батькові. Було таке?
Нора. Було.
Кроґстад. І, звичайно, ви його зразу й послали, бо вже через п'ять чи шість днів принесли мені зобов'язання з батьковим підписом. І вам тоді було виплачено позику.
Нора. Ну так, а хіба я не виплачую її вчасно?
Кроґстад. Так, більш-менш вчасно. Але… повернімося до того, про що ми говорили… вам було тоді дуже тяжко, пані?
Нора. Так, тяжко.
Кроґстад. Здається, ваш батько був уже дуже хворий.
Нора. Лежав на смертній постелі.
Кроґстад. І скоро помер?
Нора. Так.
Кроґстад. Скажіть, фру Гельмер, ви часом не пам'ятаєте дати смерті свого батька? Тобто якого дня і місяця він помер.
Нора. Тато помер двадцять дев'ятого вересня.
Кроґстад. Справді, я довідувався. І тому виходить дивина (витягає документ), яку я ніяк не можу пояснити.
Нора. Дивина? Я не знаю…
Кроґстад. Дивина, пані, що ваш батько підписався на третій день після своєї смерті.
Нора. Як так? Не розумію…
Кроґстад. Ваш батько помер двадцять дев’ятого вересня. Але погляньте сюди. Ось тут батько поставив дату свого підпису — друге жовтня. Хіба не дивно, фру Гельмер?