Гельмер. Кроґстадове звільнення.
Нора. Заверни його, Торвальде! Ще є час. О Торвальде, заверни його! Зроби це задля мене… задля самого себе, задля дітей. Чуєш, Торвальде, зроби! Ти не знаєш, що це може заподіяти нам усім.
Гельмер. Пізно.
Нора. Так, пізно.
Гельмер. Люба Норо, я вибачаю тобі цей страх, хоч, властиво, він образливий для мене. Так, образливий! Хіба не образливо припускати, що я повинен боятися помсти того пропащого крутія? Але я все-таки прощаю тобі, бо це дуже миле свідчення твоєї великої любові до мене. (Пригортає її.) Облишмо це, моя люба. Нехай буде що буде. Як на те пішлося, то повір: у мене вистачить і мужності, і сили. Побачиш, я така людина, що все можу взяти на себе.
Нора (вжахнувшись). Що ти маєш на думці?
Гельмер. Усе, кажу…
Нора (опановує себе). Ніколи в світі. Я тобі не дозволю.
Гельмер. Гаразд, поділимося з тобою, Норо… як подружжя. Так і має бути. (Пестить її.) Тепер ти задоволена? Ну, ну, не дивись на мене такими переляканими очима, як пташка. Адже все це тільки фантазії. Тепер ти заграєш тарантелу і повправляєшся з тамбурином. А я піду до свого кабінету і зачиню двері, тож нічого не чутиму, хоч би який гамір ти зчинила. (Обертається у дверях.) А коли прийде Ранк, скажи йому, де я. (Кивнувши їй головою, він іде до себе з пакою паперів і зачиняє двері.)
Нора (перелякана, охоплена розпачем, стоїть як укопана й шепоче). Він здатен на це. Так і зробить. Зробить, хоч би що… Ні, ніколи в світі! Все, що завгодно, тільки не це! Де порятунок?… Де вихід?…
Дзвінок у передпокої.
Доктор Ранк?… Усе, що завгодно, тільки не це! (Проводить руками по обличчю, опановує себе і йде відчиняти двері до передпокою.)
Доктор Ранк стоїть у передпокої і вішає своє хутро.
Впродовж подальшої сцени починає вечоріти.
Нора. Доброго дня, докторе Ранк. Я по дзвінку впізнала, що це ви. Але не заходьте до Торвальда, бо він, здається, працює.
Ранк. А до вас можна? (Заходить до кімнати.)
Нора (зачиняє за ним двері). Та ви ж знаєте… для вас у мене завжди знайдеться вільна хвилина.
Ранк. Дякую. Буду користуватися цим, поки можна.
Нора. Що ви хочете цим сказати? Поки можна?
Ранк. Саме так. Вас ц є лякає?
Нора. Ну, це дивний вислів. Що може статися?
Ранк. Може статися те, до чого я вже давно готовий. Але я не сподівався, що воно може статися так швидко.
Нора (хапає його за руку). Що ви довідалися? Кажіть, докторе Ранк!
Ранк (сідає біля груби). Я кочуся вниз. І нічого не вдієш.
Нора (з полегкістю). Ви про себе?
Ранк. А про кого ж? Не треба дурити себе самого. Я найнещасніший зі всіх своїх пацієнтів, фру Гельмер. Цими днями я зробив генеральну перевірку свого внутрішнього стану. Банкрут. Мабуть, десь через місяць уже гнитиму на цвинтарі.
Нора. Ох, як ви погано висловлюєтесь.
Ранк. Бо справи страшенно погані. І найгірше, що й перед тим іще буде багато гидотного. Залишилося зробити ще одну перевірку, і після неї я приблизно знатиму, коли почнеться розпад. І ось що я вам скажу. Гельмер зі своєю витонченою натурою відчуває непереборну відразу до всього гидотного. Я не допущу його до своєї смертної постелі…
Нора. Але ж, докторе…
Ранк. Не допущу. Нізащо. Замкну перед ним двері. Коли я буду цілком певний, що настає найгірше, я пошлю вам свою візитну картку з чорним хрестом. Тоді знатимете, що почалася мерзенна руйнація.
Нора. Ну, ви сьогодні просто нестерпні. А я так хотіла б, щоб саме сьогодні ви були справді в доброму гуморі.
Ранк. Зі смертю за плечима? І так розплачуватися за чужі гріхи. Де ж тут справедливість? І на кожну родину чекає така чи інша невблаганна кара…
Нора (затуляє вуха). Не хочу такого слухати! Кажіть щось веселіше, смішніше!
Ранк. Так, справді не залишається нічого іншого, як сміятися з усього цього. Моєму нещасному, невинному хребтові доводиться покутувати веселі дні офіцерського життя мого батька.
Нора (біля столика ліворуч). Він був дуже ласий до спаржі й паштету з гусячої печінки, правда?
Ранк. Так, і до трюфелів.
Нора. Так, так, до трюфелів. І, здається, до устриць?
Ранк. І до устриць, звичайно.
Нора. І до всяких там портвейнів та шампанського. Прикро, що всі ті ласощі відлунюють у хребті.
Ранк. А надто відлунюють у нещасному хребті того, хто ними взагалі не ласував.
Нора. О так, це найприкріше.
Ранк (пильно дивиться на неї). Гм…