Нора. Мій чоловік нічого не повинен знати про це.
Кроґстад. І що ж ви зробите, щоб він не дізнався про це? Чи не зможете часом сплатити весь борг?
Нора. Ні, зразу не зможу.
Кроґстад. Чи маєте якусь можливість добути гроші за пару днів?
Нора. Не маю такої можливості.
Кроґстад. Та якби й мали, вам це однаково не допомогло б. Хоч би ви й оце зараз виклали яку завгодно суму, я однаково не повернув би вам вашого боргового зобов'язання.
Нора. То поясніть мені, що ви хочете зробити з ним?
Кроґстад. Тільки залишити в себе… зберегти. Ніхто сторонній не буде про нього знати. Та якби ви тепер зважилися на якийсь відчайдушний крок…
Нора. Саме так.
Кроґстад. Якби надумали кинути дім і родину…
Нора. Саме так.
Кроґстад. Або задумали щось іще гірше…
Нора. Звідки ви знаєте?
Кроґстад. То киньте ці химери.
Нора. Звідки ви знаєте, що я думала про таке?
Кроґстад. Більшість із нас спочатку думає про таке. Я також думав, але мені не стало відваги.
Нора (ледь чутно). І мені не стає.
Кроґстад (з полегкістю). От бачите. І вам теж не стає?
Нора. Не стає, не стає.
Кроґстад. І то була б велика дурниця. Коли мине перша домашня буря… Я маю в кишені листа до вашого чоловіка…
Нора. І в ньому все сказано?
Кроґстад. Якомога обережніше.
Нора (швидко). Не можна, щоб він отримав цього листа. Порвіть його. Я все-таки знайду якусь можливість роздобути гроші.
Кроґстад. Вибачте, пані, я, здається, щойно сказав вам…
Hора. Я не про ті гроші, що винна вам. Скажіть, скільки грошей ви вимагаєте від мого чоловіка, і я дістану їх.
Кроґстад. Я не вимагаю від вашого чоловіка грошей.
Нора. А чого?
Кроґстад. Я скажу, чого. Я хочу стати на ноги, пані, хочу піднятися, і ваш чоловік повинен допомогти мені. За півтора року я не припустився жодного нечесного вчинку, весь цей час ледве перебивався, але був задоволений, що своєю працею помалу підіймаюся знову. Тепер мене вигнали, і я вже не вдовольнюся тим, що мене з ласки приймуть назад. Я хочу піднятися вище, кажу вам. Хочу, щоб мене прийняли до банку на вищу посаду. Ваш чоловік повинен створити її для мене…
Нора. Він ніколи цього не зробить!
Кроґстад. Зробить. Я його знаю. Навіть не писне. А якщо тільки я опинюся там, у банку, поруч із ним, то побачите: не мине й року, як я стану правою рукою директора. Тоді Нільс Кроґстад, а не Торвальд Гельмер керуватиме Акціонерним банком.
Нора. Ви цього ніколи не дочекаєтеся!
Кроґстад. Може, ви…
Нора. Тепер у мене стане відваги.
Кроґстад. Ви не залякаєте мене. Така гарна, розбещена дама, як ви…
Нора. Побачите. Побачите!
Кроґстад. Може, під кригу? В холодну, чорну глибину? І спливете навесні спотвореною, невпізнанною, із вилізлим волоссям…
Нора. Ви мене не залякаєте.
Кроґстад. І ви мене не залякаєте. Таких речей не роблять, фру Гельмер. Та й нічого це не дасть. Він же однаково буде в моїх руках.
Нора. Навіть тоді? Коли мене вже…
Кроґстад. Не забувайте, що тоді від мене залежатиме, яка пам'ять про вас залишиться.
Нора, занімівши, дивиться на нього.
Тепер я вас попередив. Не робіть дурниць. Коли Гельмер отримає мого листа, я чекаю від нього звістки. І пам'ятайте, що ваш чоловік сам змусив мене стати на такий шлях. Я ніколи не подарую йому цього. До побачення, фру Гельмер. (Виходить через передпокій.)
Нора (підходить до дверей передпокою, ледь прочиняє їх і дослухається.) Іде. Не віддає листа. О ні, ні, та й не могло б такого статися! (Відчиняє двері дедалі ширше.) Що це? Він зупинився. Не спускається вниз. Вагається?… Невже він…
Лист падає в поштову скриньку, а після цього чути кроки Кроґстада, що спускається сходами до виходу.
Нора приглушено зойкає, біжить назад до кімнати, до столика перед канапкою. Коротка пауза.
Лист у скриньці… Торвальде, Торвальде… Тепер нам немає рятунку!
Фру Лінне (виходить із костюмом у руках із кімнати ліворуч). Ну, тепер я вже не знаю, що тут іще можна поправити. Може, приміряємо?…
Нора (тихо і хрипко). Кристино, іди сюди.
Фру Лінне (шпурляє костюм на канапку). Що з тобою? На тобі лиця немає.
Нора. Іди сюди. Бачиш той лист? Там. Дивися крізь скло в поштовій скриньці.
Фру Лінне. Так, бачу.
Нора. То лист від Кроґстада…
Фру Лінне. Норо… то ти в Кроґстада позичила грошей!
Нора. І тепер Торвальд довідається про все.
Фру Лінне. Повір мені, Норо, це краще для вас обох.